№2/263/3152/2013
№ 263/8061/13-ц
11 вересня 2013 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі судді:
головуючого судді Ковтуненко В.О.,
при секретарі Русаковій Н.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення, третя особа: ОСОБА_2,
У серпні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом про виселення відповідачів, які зареєстровані та проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 02.08.2012 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, розташовану за вищевказаною адресою у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №12/МК-07 від 26.02.2007 року. Відповідачі відмовляється добровільно звільнити житлову площу незважаючи на письмову вимогу іпотекодержателя, у зв'язку із чим Банк вимушений звернутись до суду.
Представник позивача надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення, про що надав письмову заяву.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 лютого 2007 між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №12/МК-07 на підставі якого остання отримала кредит у сумі 10000 доларів США строком до 25 лютого 2010 року зі сплатою 15% річних для придбання жилої нерухомості. Забезпеченням виконання зобов'язань виступає іпотека: однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1.
26 лютого 2007 року між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку Банку належне ОСОБА_1 нерухоме майно - однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач свої зобов'язання по кредитному договору виконав.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 02 серпня 2012 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням суду встановлено, що станом на 04.01.2012р. заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 26 лютого 2007 року складає 9354,44 долари США.
Згідно з положеннями частини 3 статті 61 Цивільно-процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
23 лютого 2013 року КБ «ПриватБанк» на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлена письмова вимога про звільнення квартири в тридцятиденний строк.
До теперішнього часу відповідачі зобов'язання по поверненню кредиту не виконали.
Статтею 109 Житлового кодексу України та статтею 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору все мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житлове приміщення у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Вирішуючи справу суд враховує, що відповідно до вимог законодавства позивач повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про необхідність виселення, при цьому суд враховує, що за час розгляду даної справи повторно минув термін понад 30 днів з часу заявлення вимоги про необхідність добровільного виселення, про що відповідач усвідомлений, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність виселення відповідача з квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 114 гривень 70 копійок.
Вимога про зняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку задоволенню не підлягає, оскільки по-перше, відповідачі не зареєстровані у спірній квартирі, а по-друге, вимога суперечить положенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України, Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 8, 11, 60, 61, 88, 212, 215 ЦПК України, суд,
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення, третя особа: ОСОБА_2, - задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, з квартири АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на р/р №64993919400001 ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 114 гривень 70 копійок.
В задоволенні інших позовних ПАТ КБ «ПриватБанк», - відмовити.
На рішення суду сторони можуть подати апеляційну скаргу в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.О. Ковтуненко