24 вересня 2013 року Справа № 37913/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, приватний підприємець ОСОБА_1, в квітні 2010 року звернувся в суд з позовом до до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську та просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0026911700/0 на суму 563850 грн., № 0026921700/0 на суму 6823,35 грн. та № 0026931700/0 на суму 1413600 грн. від 19.08.2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками відповідача при проведенні позапланової перевірки позивача за період з 01.01.2007 року по 06.08.2009 року допущено порушення вимог чинного законодавства, що призвело до неправомірного визначення сум податкового зобов'язання за платежами податок на прибуток з доходів фізичних осіб, податок з доходів найманих працівників, податок на додану вартість. Поскільки кримінальна справа, яка була порушена у відношенні нього за ст.212 ч.3 КК України закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, то вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню з вищевказаних підстав.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року в задоволенні позову було відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що посадові особи відповідача при проведенні перевірки прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяли на підставі і в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і Законами України, застосовані податкові зобовязання прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та їх розмір є обґрунтованим, а натомість позивач в судовому засіданні не довів підставність своїх позовних вимог.
З цією постановою не погодився апелянт ОСОБА_1, який звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року та винести нову постанову якою повністю задовільнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував аудиторський висновок, висновок судово-економічної експертизи по матеріалах справи, постанову про закриття кримінальної справи проти нього по окремому епізоду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.
Згідно ч.1.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ з 06.08.2009 року по 12.08.2009 року проведено позапланову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування приватного підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 06.08.2009 року.
За результатами даної перевірки складено акт №9133/17-3/НОМЕР_1 від 12.08.2009 року.
В ході перевірки встановлено порушення вимог ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з доходів громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, п. 1.3, п. 1.6 ст. 1, п. 17.1, п. 17.2 ст. 17, п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року зі змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 566124,45 грн., а саме: за IV квартал 2007 року в сумі 7875 грн., за 2008 рік в сумі 555975, 00 грн. та за 2009 рік в сумі 2274,45 грн.
Враховуючи дані порушення державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0026911700/0 від 19.08.2009 року про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 563850,00 грн., №0026921700/0 від 19.08.2009 року про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем податоку з доходів найманих працівників в сумі 6823,35 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 2274,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4548,90 грн..
Також, перевіркою встановлено порушення ст.ст. 2, 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість за 2008 рік в загальній сумі 942400,00 грн.
За вказані порушення державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0026931700/0 від 19.08.2009 року про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1413600,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 942400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 471200,00 грн..
Судом першої інстанції встановлено, що у період з грудня 2007 року по грудень 2008 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 здійснював операції з брухтом кольорових і чорних металів, перебуваючи на загальній системі оподаткування відповідно до розділу IVДекрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з доходів громадян". Розрахунки з найманими працівниками та з громадянами за зданий металобрухт проводились готівкою. У підприємницькій діяльності ОСОБА_1 використовував працю найманих працівників. Заготовлений позивачем металобрухт відвантажувався, шляхом транспортування залізничним транспортом приватним підприємством "Інком трейд" (Дніпропетровська область). Розрахунки із покупцями за відвантажений металобрухт здійснювались через картковий рахунок Visa НОМЕР_2, відкритий в Івано-Франківському Регіональному Управлінні філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра".
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови врахував, що вищенаведені обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_1, поясненнями громадян (а.с. 63-66), найманих працівників (а.с. 68-72), інформацією відокремленого підрозділу Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень (а.с. 73-77) та виписок карткового рахунку Visa НОМЕР_2 (а.с. 78-85). На цих же доказах зроблені висновки в акті перевірки та прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення.
За результатами проведеної перевірки та виявлених порушень, 26.08.2009 року старшим слідчим з ОВС відділення розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області Грицківим В.В. порушена кримінальна справа №314903 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 213, ч. 3 ст. 212 КК України (а.с. 118).
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.07.2010 року в кримінальній справі №1-834/210 року ОСОБА_1 визнано винним, у вчинені злочину, передбаченого ст. 213 ч. 1 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн..
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно врахував вимоги ч. 4 ст. 72 КАС України, якими передбачено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З врахуванням наведеного даний вирок є обов'язковим для адміністративного суду при розгляді цієї адміністративної справи, зокрема: вирок набрав законної сили, вина ОСОБА_1 в скоєнні злочину знайшла своє підтвердження і його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 213 КК України, як організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, а також здійснення операцій з брухтом кольорових та чорних металів без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність дій державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, що підверджено матеріалами справи та вірно врахував, що позивач свідомо ухилявся від сплати податків шляхом неповідомлення органів державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про фактичне здійснення господарської діяльності у вигляді прийому металобрухту та в подальшому його реалізації. Такі висновки підтверджуються відсутністю документального оформлення таких поставок та взаємодії між позивачем та товароотримувачем, а також отримання позивачем коштів від підприємницької діяльності через картковий рахунок фізичної особи - громадянина, відсутність відкритого банківського рахунку на субєкта підприємницької діяльності
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно враховано всі обставини справи, факт порушень допущених позивачем є очевидним та повністю доводиться зібраними матеріалами справи, а отже позивачу підставно відмовлено в позові оскільки дії відповідача відповідають вимогам діючого на той момент законодавства, а позивач в судовому засіданні належним чином не довів підставність позовних вимог.
У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права при правильно встановлених обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст.212, ст. 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі № 2а - 1415/10/0970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді : Р.М.Гулид
В.З.Улицький
Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2013 року.