Справа: № 2а-5163/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
02 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області до приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 216144,58 грн.
Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 09.01.2013 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Приватне акціонерне товариство «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, ідентифікаційний код 00292729, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області.
Відповідно до розрахунку та акту звірки нарахування та сплати по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій стосовно осіб, які працювали на підприємстві відповідача та перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, за період з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року, поданих позивачем, за відповідачем утворилася заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за квітень-липень 2012 року у розмірі 216144,58 грн., з них: за списком № 1 з квітня по липень 2012 року у розмірі 207868,03 грн., за списком № 2 з квітня по липень 2012 року у розмірі 7815,70 грн., наукова пенсія у розмірі 460,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач надав довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах зазначеним у розрахунках особам. Цими довідками підтверджено, що вказані у них особи працювали саме на підприємстві відповідача.
Відповідно до протоколів про призначення пенсій умовами призначення пільгових пенсій зазначеним у позові особам є робота за списком № 1 та списком № 2, наукова діяльність.
Позивачем на адресу відповідача направлялися повідомленнями форми «Ю» № 180-А від 17.04.2012, № 182-А від 19.04.2012, № 184-А від 07.05.2012, № 192-А від 10.05.2012, № 196-А від 14.05.2012, № 197-А від 16.05.2012, № 207-А від 22.05.2012, № 208-А від 23.05.2012, № 210-А від 24.05.2012, № 217-А від 31.05.2012, № 218-А від 06.06.2012, № 220-А від 18.06.2012, № 227-А від 03.07.2012, № 230-А від 04.07.2012, № 235-А від 07.07.2012, № 237-А від 11.07.2012, № 239-А від 19.07.2012, № 240-А від 19.07.2012, № 241-А від 20.07.2012, № 2677 від 19.04.2012, № 2688 від 07.05.2012, № 2703 від 22.05.2012, № 2712 від 31.05.2012, № 2732 від 03.07.2012, № 2736 від 04.07.2012, № 2717 від 31.05.2012, № 2742 від 05.07.2012, № 2723 від 18.06.2012, № 2743 від 11.07.2012 про відшкодування та розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з квітня 2012 року по липень 2012 року на суму 216144,58 грн.
Наявну заборгованість відповідачем у добровільному порядку не сплачено, заперечень проти позову не надано.
З приводу даних правовідносин, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09.07.2003 року № 1058-ІV) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами «б»- «з» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (статті 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1.
Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.
Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці -підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про наукову і науко-технічну діяльність» різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансування: для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну добу 50 % різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Крім того, відповідно до приписів статті 1 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон України № 2343-XII) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Із порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.
Положення статті 12 Закону України № 2343-XII, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.
Отже, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, тобто кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника (ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Оскільки заборгованість відповідача виникла після порушення 07.07.2011 провадження у справі про його банкрутство, то на зазначені правовідносини приписи частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюються.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в яких зазначено суми пенсій, виплачені пенсіонерам разом з витратами на доставку цих пенсій.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Літвіна Н. М.