Справа № 2а-2896/10/1770
30 вересня 2013 року 12год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Шоломицький В.Ю.,
відповідача: представник Губар В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській бласті
доПриватного підприємства "РКС"
про стягнення заборгованості,
Державна податкова інспекція у м.Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "РКС" (далі - ПП "РКС") про стягнення заборгованості в сумі 232727,60 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за ПП "РКС" рахується податкова заборгованість в сумі 232 727 грн. 60 коп. Дана заборгованість виникла на підставі самостійно поданих декларацій з податку на додану вартість №8949 від 02.03.2010 на суму 227 847,01 грн.; №13623 від 30.03.2010 на суму 118,00 грн.; декларації з податку на прибуток №185139 від 19.02.2010 на суму 200,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій за вказаним платежем на суму 973,65 грн.; податкового повідомлення-рішення №0001911742 від 05.02.2010 винесеного на підставі акта перевірки від 29.07.2009 №46/35/32171116, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 180,83 грн. основного зобов'язання та 361,66 грн. - штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 23.06.2010 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 18.08.2010 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №2а-749/10/1770.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 у справі за позовом ПП "РКС" до ДПІ у м. Рівне (справа №2а-749/10/1770), яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011, податкове повідомлення рішення №0001911742 від 07.08.2009 (05.02.2010) винесене ДПІ у м.Рівне на підставі акта перевірки від 29.07.2009 №46/35/32171116, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 180,83грн. - за основним платежем та 361,66 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями - визнано протиправним та скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 468,00грн. (у.т.ч.: 156,00 грн. - основний платіж, 312,00 грн. - санкції).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 у справі за розглядом апеляційної скарги ДПІ у м.Рівне на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.11.2011 у справі №5023/2682/11 за заявою ПП "РКС" до ПП "РКС" про визнання банкрутом - вимоги ДПІ у м.Рівне у розмірі 201 909,31 грн., що не були заявленими у встановленому законодавством строк, або не були заявлені взагалі визнано - погашеними.
Враховуючи наведене, відповідачем було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку із наявністю такого, що набрало законної сили рішення суду з того самого спору і між тими ж самими сторонами.
У зв'язку із реорганізацією податкового органу під час розгляду справи, судом було допущено правонаступництво позивача - ДПІ у м.Рівне її правонаступником - ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.
Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі судом було встановлено, що до декларації з податку на додану вартість від 22.02.2010р. (вх.№8949) відповідачем було подано уточнюючий розрахунок, яким зменшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а тому на момент розгляду Господарським судом Харківської області заяви ДПІ у м.Рівне з вимогами до боржника податкова заборгованість ПП "РКС", що виникла до порушення справи про банкрутство, становила саме 201909,31 грн. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що грошові вимоги податкового органу до ПП "РКС" в сумі 201909,31 грн., визначені позивачем як кредитором, є погашеними відповідно до приписів Закону №2343-XII.
За таких обставин, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2012, на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України було винесено ухвалу про закриття провадження у справі.
Проте, ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 22.07.2013 за касаційною скаргою ДПІ у м.Рівному на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 та ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 у справі №2а-2896/10/1770 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 справу за позовом ДПІ у м.Рівному до ПП "РКС" про стягнення заборгованості призначено до розгляду.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 28 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи розпочато спочатку.
У зв'язку із реорганізацією податкового органу під час розгляду справи, судом було допущено правонаступництво позивача - ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби її правонаступником ДПІ у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.
13.09.2013 до початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог.
З змісту поданої заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з ПП "РКС" податкову заборгованість в сумі 542 981,38 грн., яка виникла на підставі:
податок на прибуток сумі 196,09 грн. - нарахована пеня;
податок на додану вартість в сумі 542 633,47 грн.- декларації №8949 від 22.02.2010 на суму несплаченого грошового зобов'язання в розмірі 167 849,01 грн.; декларації №91359 від 20.09.2010 на суму 118,00 грн.; декларації №91359 від 20.09.2010 на суму 3196,00 грн.; декларація №87785 від 20.05.2011 на суму 140 738,00 грн.; декларації №104690 від 20.07.2011 на суму 166 215,00 грн.; податкового повідомлення-рішення №0005452342 від 31.12.2009 на суму 10709,00 грн.; податкового повідомлення-рішення №0005832342 від 20.01.2010 на суму 28 066,00грн; та 25742,46грн - нарахованої пені.
податок з доходів фізичних осіб в сумі 151,82 грн. - податкового повідомлення-рішення №0001911742/0/17 від 07.08.2009 на суму 74,49 грн.
В судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представник позивача позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.09.2013) підтримав. Просив позов задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, про що надав суду відповідні письмові заперечення.
На обґрунтування своїх заперечень вказав на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 14.04.2011 порушено провадження про банкрутство ПП "РКС". Цією ж ухвалою, судом запроваджено фінансовий мараторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Крім того, господарським судом Харківської області у справі №5023/2682/11 розглянуто вимогу ДПІ у м.Рівному щодо стягнення з ПП "РКС" податкової заборгованості, що виникла до порушення провадження про банкрутство. За результатом розгляду вимог ДПІ у м.Рівному ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2011, яка в подальшому була змінена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 та викладена в новій редакції, визнано вимоги ДПІ у м.Рівне у розмірі 201 909,31 грн. та інших конкурсних кредиторів, що не були заявлені у встановлений законом строк, або не були заявлені взагалі - погашеними.
У зв'язку із наведеним, на переконання представника відповідача, вимоги ДПІ у м.Рівному щодо стягнення вказаної суми заборгованості з ПП "РКС" є безпідставним та необґрунтованими.
Що стосується вимог ДПІ у м.Рівному, щодо стягнення суми заборгованості яка виникла після 14.04.2011, то на переконання представника відповідача у відповідності до п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України, вказані відносини не регулюються вказаним кодексом. Таким чином в суду відсутні підстави розглядати позовні вимоги позивача, щодо стягнення податкової заборгованості з ПП "РКС" на якого поширюються судові процедури визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволенню частково, враховуючи наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РКС" зареєстроване та включено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на підставі розпорядження голови Рівненської міської ради та перебуває на податковому обліку ДПІ у м.Рівному.
Станом на час розгляду справи судом, за ТОВ "РКС" рахується податкова заборгованість з податку на прибуток в сумі 196,09 грн.; з податку на додану вартість в сумі 542633,47 грн.; з податку з доходів фізичних осіб в сумі 151,82 грн. Загальна сума заборгованості 542 981,38 грн.
У зв'язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Поряд з тим, ухвалою господарського суду Харківської області від 14.04.2011 порушено провадження у справі №5023/2682/11за заявою ПП "РКС" до ПП "РКС" про визнання банкрутом. Цією ж ухвалою запроваджено фінансовий мараторій на задоволення вимог кредиторів.
ДПІ у м.Рівному, в установлений законом строк, після публікації оголошення про порушення процедури банкрутства ПП "РКС", не звернулась до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника.
За таких обставин постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2012, якою викладено в новій редакції ухвалу господарського суду Харківської області від 29.11.2011 - податкову заборгованість ПП "РКС", що виникла до 14.04.2011 у розмірі 201 909,31 грн., визнано погашеною.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.
У відповідності до п.1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюється судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Однак, як вбачається з п. 87.10. ст. 87 ПК України, без застосування норм Податкового кодексу України здійснюється погашення грошових зобов'язань боржника відносно якого судом винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів.
Таким чином, на переконання суду Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним щодо питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюється судові процедури, визначені вказаним Законом, виключно за умови включення вказаних зобов'язань до конкурсних кредиторських вимог до такого боржника.
В свою чергу, як встановлено судом, вимоги позивача, щодо стягнення з ПП "РКС" податкового боргу, що виник, до 14.04.2011 у розмірі 201 909,31 грн., на підставі ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", постановою Харківського апеляційного господарського суду, визнано погашеною.
Що ж стосується, стягнення з відповідача суми заборгованості, що виникла після 14.04.2011 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція що діяла на момент порушення провадження справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частина 4 ст. 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Відповідно до абз. 6 ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові зобов'язання, які виникають після порушення провадження справи про банкрутство, є поточними вимогами.
Згідно з ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) передбачено, що протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, на підставі яких здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
Таким чином, виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому ст. 14 Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому ст. 31 цього Закону.
При цьому встановлений ч.6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) перелік випадків, коли дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів є вичерпним.
Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постановах Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року, від 12 березня 2013 року.
Що ж стосується посилання представника відповідача, на те, що враховуючи вимоги п.1.3 статті 1 Податкового кодексу України відсутні підстави розглядати позовні вимоги позивача в порядку адміністративного судочинства суд вважає за необхідне вказати на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141, Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство доходів і зборів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань:
забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики;
забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Пункт 7 цього Положення визначає, що це Міністерство здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.
Аналіз викладеного вказує, що правовідносини, які виникають під час виконання Міністерством доходів і зборів України та його територіальними органами покладених на них завдань, є публічно-правовими, а справи зі спорів між суб'єктами цих відносин є адміністративними.
Судом під час розгляду справи встановлено, що сума податкового боргу позивача, по узгодженим зобов'язанням (враховуючи самостійно задекларовані (безспірні) та ті що виникли на підставі податкових повідомлень рішень, які пройшли процедуру судового оскарженні і рішення по яким набрали законної сили), які набули статусу узгоджених після 14.04.2011 становить 345802,49 грн. (без урахування пені нарахованої податковим органом за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань).
Відповідно до пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податкові заставі, що передбачено п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Позивачем доведено перед судом правомірність прийнятого ним рішення та вчинення дій (бездіяльності), в частині що стосується стягнення з відповідача суми поточної податкової заборгованості.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення податкової заборгованості що виникла після 14.04.2011 у розмірі 345802,49 грн. є обґрунтованими, отже, позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "РКС" (код ЄДРПОУ 32171116) до Державного бюджету України податкову заборгованість по податку на додану вартість у сумі 345802 (триста сорок п'ять тисяч вісімсот дві) грн. 49 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало А.Б.