Головуючий в 1 інстанції Молчанов В.А.
Доповідач Пономарьова О.М.
Категорія 51
08 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Биліни Т.І., Хейло Я.В.,
при секретарі Мишко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року,-
В липні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що протягом 16 років до 3 липня 2013 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ДТЕК Добропіллявугілля» на різних роботах. 24 жовтня 2010 року при виконанні трудових обов'язків на шахті «Піонер» з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травму коліна правої ноги. За наслідками проведеного розслідування нещасного випадку на виробництві 26 жовтня 2012 року складено акт за формою Н-5 та за формою Н-1, якими визнано, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом. Висновком МСЕК від 24 травня 2013 року йому вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою на виробництві. Ушкодженням здоров'я йому завдана моральна шкода, яку відповідач в добровільному порядку відшкодувати не бажає. Просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 і на його користь стягнуто з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, 10 000 грн., на користь держави стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 229,40 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, позивачем не надано доказів в підтвердження його моральних страждань, підприємство не повинно відшкодовувати моральну шкоду позивачу, оскільки відсутня його вина в заподіянні шкоди. Судом неправильно стягнуто судовий збір на користь держави.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток, причини неявки суду не повідомили і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що сторони не з'явилися у судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач до 03 липня 2013 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. 24 жовтня 2010 року при виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травму коліна правої ноги і висновком МСЕК від 24 травня 2013 року йому вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою на виробництві. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.
Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині розподілу судових витрат з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 до 03 липня 2013 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. 24 жовтня 2010 року при виконанні ним трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травму коліна правої ноги, про що 26 жовтня 2010 року складений акт № 13 розслідування нещасного випадку на виробництві за формою Н-5 та Н-1. Висновком МСЕК від 24 травня 2013 року позивачу вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» відповідачем не спростована.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до пункту 27 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», зупинено дію абзацу четвертого статті 1, підпункту «є» пункту 1 частини 1 статті 21, частини 3 статті 28 і частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей і що зупинення вищевказаної норми Закону не дає підстав для його застосування.
Крім цього, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.
Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, безпідставні і не ґрунтуються на законі, оскільки сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.
Визначений судом розмір моральної шкоди 10 000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з отриманою травмою, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і, виходячи з засад розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Проте, доводи апелянта, що суд неправомірно стягнув з відповідача судовий збір в розмірі 229,40 грн. заслуговують на увагу, оскільки стягуючи з відповідача на користь держави судовий збір, суд першої інстанції не врахував, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я є спором немайнового характеру.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Законут України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру справляється в 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515 - VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» на 01 січня 2013 року установлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1147 гривню.
Таким чином, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп., а тому в частині розподілу судових витрат рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області,-
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» частково задовольнити.
Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85000 м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 37014600) на користь держави судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050» (ознака 80), код ЄДРПОУ суду 02891428, пункт 1.8, розрахунковий рахунок-31212206780004, отримувач Державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район, ЄДРПОУ - 38033949, МФО - 834016, банк : ГУ ДКУ у Донецькій області.
В іншій частині рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.М. Пономарьова
Судді Т.І. Биліна
Я.В. Хейло