6.2
Іменем України
09 жовтня 2013 року Справа № 812/8231/13-а
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,
за участю
секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.
та
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - Дуднік Н.С. (довіреність від 12.09.2013 № 4),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у м. Луганську Луганської області про скасування висновку від 26 вересня 2013 року № 1819 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року відкрито провадження у справі №812/8231/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держземаганства у м. Луганську Луганської області в якому позивач просить:
- скасувати висновок Управління Держземагенства у м. Луганську Луганської області від 26 вересня 2013 року № 1819 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 під розташуваною лодочною станцією за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати Управління Держземагенства у м. Луганську Луганської області розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 під розташуваною лодочною станцією за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно договору купівлі-продажу від 04 червня 2009 року ОСОБА_1 придбав у власність лодочну станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Щастинської міської ради від 30 травня 2013 року № 35/24 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1294 га під розташованою лодочною станцією за адресою: АДРЕСА_1.
На виконання вимог Земельного кодексу України позивачем було подано проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки на погодження до Управління Держземагенства у м. Луганську Луганської області.
26 вересня 2013 року відповідачем було надано висновок № 1819 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розташованою лодочною станцією за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для відмови стало те, що спірна земельна ділянка відноситься до земельних лісових ділянок.
Позивач вважає такий висновок протиправним, та таким, що документально спростовується наданими позивачем письмовими доказами.
Позивач у судовому засіданні підтримав адміністративний позов, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові та просив задовольнити його повністю.
Відповідач проти позову заперечував, вважає що ним не було допущено порушень чинного законодавства та правомірно відмовлено позивачу у погодженні проекту відведення земельної ділянки висновком від 26 вересня 2013 року № 1819, оскільки на момент прийняття оскаржуваного висновку наявні розбіжності між відомостями статистичної звітності 6-зем та відомостями, наданими державним підприємством «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство», щодо віднесення земельної ділянки до земель лісового фонду.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 04 червня 2009 року придбав у власність лодочну станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано в Міському комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації 03 липня 2009 року номер запису 68 в книзі 4 (а.с. 44-50).
Рішенням Щастинської міської ради від 30 травня 2013 року № 35/24 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1294 га під розташованою лодочною станцією за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).
На підставі рішення Щастинської міської ради від 30 травня 2013 року № 35/24 товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Люкс» (ліцензія на виконання робіт із землеустрою від 21 квітня 2011 року серії АГ № 583286) розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під розташованою лодочною станцією за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-13).
Згідно висновку управління Держземагенства у м. Луганську Луганської області від 26 вересня 2013 року № 1819 ОСОБА_1 відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розташованою лодочною станцією за адресою: АДРЕСА_1. відмова обґрунтована тим, що земельна ділянка розташована на березі річки Сіверський Донець - в межах прибережної захисної смуги, на земельній ділянці присутні будівлі, що суперечить вимогам статті 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України, за якими у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. За даними довідками з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями (за формами 6-зем_ по м. Луганськ станом на 01 січня 2013 року (вих. від 05 вересня 2013 року № 1247), експлікації земельних угідь проекту землеустрою земельна ділянка відводиться за рахунок земель шифру 88 «Дані про лісогосподарські підприємства», графи 23 «Землі, вкриті лісовою (деревною та чагарниковою рослинністю», графи 29 «Групи лісів І», графи 23 «Ліси та інші лісо вкриті площі з основною визнаною функцією використання для захисної, природоохоронної та біологічної мети», шифру 97 «Землі загального користування», графи 73 «Дані про природні водотоки (річки та струмки), графи 44 «Дані про землі змішаного використання». Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави та суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері: зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, кірм випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду: для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування; для розміщення кладовищ та за рішенням Кабінету Міністрів України - з визначених випадків (а.с. 5-6).
Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 8 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Частиною 4 статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 5 статті 186-1 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк (частина 5 статті 186-1 Земельного кодексу України).
З пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, вбачається, що фактично підставою для відмови у погодженні проекту відведення земельної ділянки було віднесення даної ділянки за даними державної статистичної звітності до земель лісового фонду. При цьому відповідних державних актів на землю з віднесенням її до складу земель лісового фонду на даний час не існує.
Разом із цим, судом встановлено, що згідно листа Луганського обласного управління водних ресурсів від 10 липня 2013 року № 45/05-04-764 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1294 га під розташованою у прибережній смузі р. Сіверський Донець лодочною станцією (АДРЕСА_1) погоджено за умови дотримання орендарем вимог статті 89 Водного кодексу України стосовно обмеження господарської діяльності (а.с. 57).
Також, в судовому засіданні встановлено, що при розгляді проекту землеустрою, підстав, які б свідчили про порушення позивачем статті 89 Водного кодексу України не встановлено.
Крім того, з довідки державного підприємства «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» від 12 серпня 2013 року № 635 вбачається, що земельна ділянка, площею 0.1294 га (АДРЕСА_1), знаходиться на території Щастинської міської ради та не відноситься до державного підприємства «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство». Також, відповідні відмітки про те, що вказана земельна ділянка не належить до земель держлісфонду наявні на плані земельної ділянки, який підписаний директором державного підприємства «Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство» та скріплений печаткою (а.с. 60-61).
Суд вважає, що наявні розбіжності між статистичною звітністю та відомостями базового лісовпорядкування не можуть бути підставою для відмови у погодженні проекту відведення земельної ділянки, оскільки такі розбіжності не є порушенням закону, яке передбачено підставою для відмови у погодженні проекту статтею 186-1 Земельного кодексу України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про скасування висновку від 26 вересня 2013 року № 1819 та зобов'язання відповідача повторно розглянути проект відведення земельної ділянки, оскільки зазначені в оскаржуваному висновку підстави для відмови у його погодженні на думку суду не відповідають підставам, визначеним частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність прийняття висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з підстав, викладених у ньому, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 жовтня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у м. Луганську Луганської області про скасування висновку від 26 вересня 2013 року № 1819 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Скасувати висновок Управління Держземагенства у м. Луганську Луганської області від 26 вересня 2013 року № 1819 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку громадянину ОСОБА_1 під розташованою лодочною станцією за адресою: АДРЕСА_1
Зобов'язати Управління Держземагентства у м. Луганську Луганської області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 під розташованою лодочною станцією за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) витрати зі сплати судового збору в сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11 жовтня 2013 року.
Суддя Р.С. Твердохліб