02 жовтня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Яремка В. В.
суддів: Галичанського А.Д., Чупікової В.В.
секретар Тодоряк Г.Д.
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2013 року,
встановила :
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачки.
Зазначав, що він зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2005 року. Крім нього в квартирі зареєстрована його донька ОСОБА_2
У грудні 2012 року відповідачка залишила квартиру і з цього часу там не проживає. З квартири пішла добровільно, де їй ніхто не перешкоджав у проживанні.
Просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2013 року позов задоволено.
№ 22ц - 1197 Головуючий у 1 інстанції
Категорія 41/44 Літвінова О. Г.
доповідач Яремко В. В.
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведення обставин справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у справі не відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції керувався ст. 391, ч. 2 ст. 405 ЦК України та виходив з того, що відповідачка втратила право на користування спірною квартирою внаслідок непроживання у ній без поважних причин понад один рік.
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин справи, недоведення обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно пп. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у позові слід відмовити.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншимиособами, які беруть учать у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Як слідує зі змісту заявлених позовних вимог ОСОБА_1, які ним в суді першої інстанції не уточнювалися, позивач просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав непроживання її у квартирі з грудня 2012 року понад шість місяців.
Зробивши висновок про непроживання відповідачки у квартирі понад один рік, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням ст. 11 ЦПК України.
Суд першої інстанції також не зазначив у рішенні доказів, що стверджують позов.
Внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції не звернув уваги на причини непроживання відповідачки у спірній квартирі на час пред'явлення позову.
У справі встановлено, що відповідачка з дозволу позивача зберігала право користування спірною квартирою з часу її реєстрації у квартирі, тобто з 2006 року.
Це визнається позивачем.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оскільки вимоги позивача зводяться до непроживання відповідачки у спірній квартирі з грудня 2012 року впродовж шести місяців, то вони на підставі ст. 405 ЦК України задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
На порушення названої норми процесуального права, суд першої інстанції у рішенні не відобразив результати оцінки доказів й не дав їм належної оцінки.
Так, за клопотанням позивача судом першої інстанції допитано свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.26).
Проте суд не звернув уваги, що дані свідки не є сусідами сторін, не обізнані з обставинами проживання чи непроживання відповідачки у спірній квартирі.
Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_7 пояснив, що за замовленням відповідачки організовував у спірній квартирі ремонт. Приблизно у лютому 2013 року він був очевидцем того, що відповідачка не могла потрапити у квартиру через те, що у вхідних дверях квартири позивач поміняв замок.
Наведене свідчить, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання відповідачки такою, що втратила право користування спірною квартирою, є безпідставними та недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 405 ЦК України та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, пп.1, 2, 4 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2013 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: