30 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.
суддів: Ізмайлової Т.Л.,Кадєтової О.В.,
Мостової Г.І.,Штелик С.П.,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частки майна та виділ його в натурі, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно, за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частку у майні в порядку спадкування, а також за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування,
У липні 2006 року ОСОБА_7 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона проживала із померлим ОСОБА_9 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. У 2005 році вона зверталась до суду із заявою про встановлення факту її проживання із померлим ОСОБА_9 та визнання її його дружиною. Рішенням Барського районного суду від 18 листопада 2005 року встановлено факт її проживання із померлим ОСОБА_9 Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13 січня 2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та залишено заяву ОСОБА_7 без розгляду.
Просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частки у майні, нажитому нею за час спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_9 без реєстрації шлюбу за період з 1994 року по 2005 рік, а також Ѕ частки грошових вкладів на ім'я ОСОБА_9 у банках «Кредитпромбанк», «УкрСиббанк», Ощадбанк, АППБ «Аваль», «Промінвестбанк», іменних акцій ВАТ «Барське АТП-10513» - 65,4464 % та ВАТ «Барське АТП-10522» - 19,36595 %, виділити їй у натурі, а предмети домашнього вжитку просила залишити у власності ОСОБА_6, стягнувши на її користь грошову компенсацію у різниці вартості майна.
У травні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом та просила суд визнати за нею право власності як за спадкоємицею після смерті її батька - ОСОБА_9, на спадкове майно, що складається із гаража та підвалу, розташованих по АДРЕСА_1, а також 65,4464 % іменних акцій ВАТ «Барське АТП-10513» та 19,36595 % - ВАТ «Барське АТП-10522», зброї та грошових вкладів у банківських установах.
Крім того, у листопаді 2009 року ОСОБА_8 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та просив суд визнати за ним у порядку спадкування право власності на 1/6 частину спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_9, оскільки він, як непрацездатний має право на обов'язкову частку у спадщині.
Зазначав, що його мати - ОСОБА_10 належним чином прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_9, але вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. Крім того, ОСОБА_10 заповіла своє майно ОСОБА_6
У січні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8 про усунення його від права на спадкування після смерті ОСОБА_10, посилаючись на те, що ОСОБА_8 усупереч вимогам ст. 202 СК України не утримував свою матір ОСОБА_10
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року позов ОСОБА_7 залишено без задоволення. Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 залишено без задоволення.
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 5/6 цегляного гаража та 5/6 блочного підвалу, які розташовані у АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_6 право власності на 5/6 іменних акцій вищезазначених АТП, а також на 5/6 зброї та грошові вклади, що належали ОСОБА_9
Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/6 вищезазначеного майна.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року вищезазначене рішення суду першої інстанції в частині позовів про визнання права власності та поділу майна скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_7 задоволено частково, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 задоволено частково, позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину майна, що було набуте ОСОБА_9 за час спільного проживання, поділено рухоме майно загальною вартістю 69 669,00 грн, та залишено дане майно у власності ОСОБА_6, а на користь ОСОБА_7 стягнуто з ОСОБА_6 грошову компенсацію у сумі 34 834,50 грн, виділено у власність ОСОБА_7 два гаражні приміщення вартістю 28 000,00 грн, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 5/12 частки від вартості гаражів на суму 11 667,00 грн та на користь ОСОБА_8 1/12 частку від вартості гаражів на суму 2 333,00 грн; визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину іменних акцій та грошових вкладів, за ОСОБА_6 - на 5/12 частки, за ОСОБА_8 - на 1/12 частку.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року скасовано, рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року залишено в силі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2013 року зазначену справу допущено до провадження Верховного Суду України.
Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року заяву ОСОБА_7 задоволено. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року залишено без змін.
У вересні 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 17 Закону України «Про власність», ст. 368 ЦК України, що потягнуло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на:
· рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2011 року у справі за позовом про визнання права власності та за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні майном;
· ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2011 року у справі за позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю та визнання права власності;
· ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2012 року у справі за позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу;
· ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2011 року у справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спільним майном, поділ майна та визнання недійсним договору іпотеки;
· ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2011 року у справі за позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю та визнання права власності та визнання правочину недійсним;
· ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю та визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя;
· ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2010 року у справі за позовом про визнання права власності на частину квартири та поділ іншого спільного майна подружжя;
· рішення апеляційного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом про визнання факту спільного проживання однією сім'єю, визнання права на частину спадкового майна.
Відповідно до вимог статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Оскільки з доданих до заяви копій ухвал колегій суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2011 року, від 11 лютого 2011 року та від 29 жовтня 2012 року випливають різні встановлені судами фактичні обставини у порівнянні з судовим рішенням, яке оскаржується, тому вони не можуть бути підставами для перегляду через неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Крім того, відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом першим частини першої статті 355 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, додані до заяви копії ухвал Верховного Суду України від 18 серпня 2010 року та від 26 жовтня 2011 року, а також ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2011 року та від 27 липня 2011 року не можуть бути підставами для перегляду через неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки провадження по цих справах не закінчене.
Також, згідно з п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України» судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, можуть бути рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року.
Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2010 року не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України, і на нього не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом першим частини 1 статті 355 ЦПК України.
Таким чином, оскільки відсутні підстави, які відповідно до вимог пункту першого частини 1 статті 355 ЦПК України є підставами для перегляду судового рішення, у допуску справи до провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частки майна та виділ його в натурі, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно, за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частку у майні в порядку спадкування, а також за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:О.О. Дьоміна Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова Г.І. Мостова С.П. Штелик