Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Широян Т.А.,
суддів:Матієк Т.В., Шилової Т.С.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 07 жовтня 2013 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2013 року,
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року засуджено
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, раніше судимого, 28 травня 2004 року Микитівським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 3 ст.ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до 6 років позбавлення волі,
за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2013 року вирок суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 22 січня 2013 року, приблизно о 10 годині на вул. Білоусова в м. Костянтинівка Донецько області повторно, таємно з салону автомобіля ВАЗ 21063, який належав потерпілому ОСОБА_7, викрав «барсетку», у якій знаходились документи на ім'я ОСОБА_7, технічний паспорт на автомобіль, посвідчення водія, грошові кошти в сумі 480 грн., а також мобільний телефон «Нокіа 6303» вартістю 1132, 50 грн. з сім карткою вартістю 20, 83 грн.
Однак потерпілий, виявивши крадіжку майна та розуміючи злочинний характер дій ОСОБА_5, став наздоганяти ОСОБА_5, вимагаючи повернути викрадені речі. Засуджений, усвідомлюючи відкритий характер своїх дій та, не відмовившись від їх завершення, з метою утримання і наступного розпорядження викраденим майном, зник з місця злочину.
В касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить постановлені судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та через суворість призначеного ОСОБА_5 покарання. Вважає, що суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст. 186 КК України, тоді як, виходячи із фактичних обставин справи, дії ОСОБА_5 слід правильно кваліфікувати за ст. 185 КК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за обставин, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і є правильним.
На обґрунтування свого висновку щодо винності ОСОБА_5 у вчиненні грабежу суд послався на показання потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Зокрема, потерпілий ОСОБА_7 пояснював, що під час заміни колеса в його машині, з салону автомобіля засудженим було викрадено його речі - барсетку. Факт крадіжки було виявлено свідком ОСОБА_9, яка звернула увагу на це його та свого чоловіка - ОСОБА_8, який йому допомагав. Він став переслідувати ОСОБА_5, закликаючи повернути викрадене. Зрозумівши, що його дії викрито потерпілим, засуджений намагався втекти, втім був затриманий іншими особами.
Показання потерпілого про обставини вчинення ОСОБА_5 злочину, не суперечать показанням свідків - подружжя ОСОБА_8, а також паканням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 про обставини затримання ними засудженого, коли той намагався втекти від переслідування потерпілого та позбавитись викрадених речей.
Суд, давши критичну оцінку доводам засудженого про те, що він вчинив крадіжку майна, а не відкрите викрадення чужого майна, належним чином умотивував своє рішення у цій частині.
За таких обставин вважати, що дії ОСОБА_5 судом кваліфіковано невірно, немає підстав.
Оскільки ОСОБА_5 раніше був засуджений за вчинення злочинів проти власності і судимість за них не погашена у вставленому законом порядку, його дії за ч. 2 ст.186 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення і дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання, яке є необхідним і достатнім.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, перевірив усі доводи апеляції засудженого та його захисника, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_5, та навів відповідні мотиви на їх спростування.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вказували на необхідність зміни чи скасування судових рішень у справі не встановлено.
А тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає.
Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для відкриття касаційного провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 - відмовити.
Судді:
Т.В. Матієк Т.А. Широян Т.С. Шилова