7 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.
суддів: Кадєтової О.В., Наумчука М.І.,
Остапчука Д.О., Фаловської І.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київського військового ліцею ім. Івана Богуна про поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Київського військового ліцею ім. Івана Богуна про поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2013 року залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року, 1 лютого 2012 року, 23 травня 2012 року та 5 грудня 2012 року.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Із змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2013 року вбачається, що суд касаційної інстанції погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовляючи у задоволенні позову виходили із того, що звільнення ОСОБА_3 у зв'язку із скороченням штату за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено у відповідності до вимог чинного законодавства за згодою профспілкового комітету. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не подано доказів які б свідчили, що вона була членом виборного органу первинної профспілкової організації.
Із ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року, на яку заявник посилається як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився із висновками суду про те, що при звільненні працівника на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ДП «Довжоцький спиртовий завод» порушив вимоги ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 252 КЗпП України, оскільки попередньо не отримав згоду Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» та первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ДП «Довжоцький спиртовий завод».
Із змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2012 року, на яку заявник посилається як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов, виходив із того, що працівник, який є членом профспілкового комітету, був звільнений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з порушенням порядку передбаченого ст. 252 КЗпП України.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що із змісту ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року та 5 грудня 2012 року, на які посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в порівнянні із справою у якій постановлена ухвала, яку він просить переглянути, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, оскільки відсутні підстави вважати, що у зазначених справах тотожними є встановлені судом фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, який розглядався, а, відповідно, що правовідносини, які виникли між сторонами, які брали участь у розгляді справ, подібні.
Як на підставу перегляду заявник посилається і на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2012 року та 23 травня 2012 року, якими рішення судів нижчих інстанцій скасовані, а справи направлено на новий розгляд.
Між тим, зазначені ухвали не можуть бути підставою перегляду в порядку, передбаченому Главою 3 розділу V ЦПК України, і на них не може здійснюватися посилання як на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, так як постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішень судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі та не може вважатися застосуванням норм матеріального права при вирішенні спору по суті.
Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно вимог статті 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень, то у допуску справи до провадження необхідно відмовити.
Саме по собі посилання заявника на неправильне застосування норм матеріального права при відсутності рішень суду (судів) касаційної інстанції в яких має місце неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах не може бути підставою для допуску справи до провадження.
Керуючись ст. ст. 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до Київського військового ліцею ім. Івана Богуна про поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: О.В. Кадєтова М.І. Наумчук Д.О. Остапчук І.М. Фаловська