2 жовтня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,Журавель В.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Кіроввської районної у м. Дніпропетровську ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2013 року,
У листопаді 2007 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ ПриватБанк») звернулося до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 8 червня 2005 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № DNHDGK00000043, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 35 400 доларів США.
В забезпечення виконання умов кредитного договору, 8 червня 2005 року між сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 43,9 кв.м.
Оскільки відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договром, яка станом на 18 вересня 2007 року становила 29 686,60 доларів США, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідача разом з іншими мешканцями із спірного житлового приміщення.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 4 березня 2013 року позов задоволено частково.
Ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 8 червня 2005 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNНDGК00000043 від 8 червня 2005 року в розмірі 29686,60 доларів США на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" шляхом реалізації предмета іпотеки через публічні торги із встановленням початкової ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 1529 гривен 17 копійок.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині способу реалізації предмета іпотеки змінено та викладено в наступній редакції:
«В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNНDGК00000043 від 8 червня 2005 року в розмірі 29686,60 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,9 кв.м., шляхом надання права продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» через застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та встановленням початкової ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився й апеляційний суд, виходив з вимог ст. 33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині способу реалізації предмета іпотеки, апеляційний суд виходив з того, що такий спосіб, як реалізація предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів, не передбачений умовами договору іпотеки, а тому вважав за необхідне звернути стягнення на майно шляхом застосування процедури продажу.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 8 червня 2005 року між сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням ч. 4 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ній в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
В порушення зазначених вище норм закону, резолютивна рішення суду першої інстанції містить лише загальний розмір заборгованості без зазначення всіх його складових.
Крім того, як роз'яснено у п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на вказані норми матеріального права уваги не звернув, належно не мотивував свої висновки та не встановив дійсної вартості предмету іпотеки.
За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, з підстав, передбачених ч. 2 ст.338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко