справа № 0670/5391/11
категорія 8.2.1
01 жовтня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Липи В.А.,
при секретарі - Костарчуку О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.05.2011 року № 0001951702,-
встановив:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 18.05.2011 року за № 0001951702, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 201 706, 00 грн. (основний платіж - 161 365, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 40 341, 00 грн.).
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став Акт виїзної планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року від 29.04.2011 року № 2040/17-1/НОМЕР_2. Так, в Акті перевірки, податковий орган дійшов до висновку про порушення підприємцем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємцем безпідставно включено до складу податкового кредиту вартість придбаних ТМЦ на загальну суму 161 365, 00 грн. Допущене порушення, на думку податкового органу, призвело до заниження грошового зобов'язання по податку на додану вартість з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 161 365, 00 грн. Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в Акті перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати у повному обсязі.
Під час розгляду справи первинного відповідача - Державну податкову інспекцію в м. Житомирі замінено на належного відповідача - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та письмових доказів долучених до матеріалів справи. Посилається на наявність у платника податку усіх необхідних первинних документів, які містять обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством України, а тому вважає, що позивач мав правові підставі для віднесення до податкового кредиту суму ПДВ.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, посилаючись на які просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи зі змісту п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.
Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа зареєстрований виконавчим комітетом Житомирської міської ради 27.04.2005 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в Житомирській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3 від 07.03.2007 року являється платником податку на додану вартість.
Судом встановлено, що в період з 14.04.2011 року по 28.04.2011 року на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст.ст. 77, 88 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 14.04.2011 року №№ 581/17-1, 598/17-1, плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2011 року посадовими особами ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено Акт від 29.04.2011 року № 2040/17-1/НОМЕР_2.
Про проведення документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 проінформовано письмовим повідомленням від 01.04.2011 року № 19251/Т/17-1, яке разом з копією наказу № 1050 від 01.04.2011 року вручено йому особисто 01.04.2011 року.
Направлення про проведення документальної планової перевірки від 14.04.2010 року №№ 581/17-1, 598/17-1 вручено під підпис ОСОБА_1
Перевірку проведено з відома ОСОБА_1 в приміщенні ДПІ у м. Житомирі.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 161 365, 00 грн. за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в т.ч. січень 2010р. занижено 3796,00 грн., лютий 2010р. занижено 614,00 грн., березень 2010р. занижено 22 902,00 грн., квітень 2010р. занижено 4413,00 грн., травень 2010р. занижено 36 583, 00 грн., червень 2010р. занижено 17 078, 00 грн., вересень 2010р. занижено 39 644, 00 грн., жовтень 2010р. занижено 34 348, 00 грн., грудень 2010р. занижено 1987,00 грн.
За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року за № 0001951702, яким підприємцю визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 207 706, 00 грн. (за основним платежем - 161 365, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 341, 00 грн.).
Так, з Акту перевірки вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення було те, що суб'єкт підприємницької діяльності не зобов'язаний вести облік основних фондів (основних засобів), а тому не має права на нарахування амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби і вартість придбаних основних фондів (засобів) не відноситься до складу валових витрат. Придбані матеріальні активи не призначаються для їх використання в господарській діяльності. Реєстрація придбаних транспортних засобів відбулась на фізичну особу ОСОБА_1, а не на фізичну особу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 Представники відповідача зазначили, що одним з вирішальних факторів для формування податкового кредиту з ПДВ по придбанню товарів (рухомого та нерухомого майна), послуг підприємцем - платником ПДВ є їх подальше використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності. Підприємець не являючись фактично суб'єктом права власності на таке майно, при цьому наділений правом не вести бухгалтерський облік, не має законних підстав на податковий кредит по ПДВ.
Суд не погоджується із позицією відповідача, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалося в судовому засіданні представниками позивача та податкового органу:
- факт придбання сідельного тягача VOLVO FH 12 4X2T підтверджується вантажно-митною декларацією від 14.05.2010р. № 1010000132010000672;
- факт придбання напівпричепа бортового тентового KRONE SDR 27 підтверджується вантажно-митною декларацією від 14.05.2010р. № 1010000132010000673;
- факт придбання напівпричепа бортового тентового SCHWARZMUELLER SPA 3/E підтверджується вантажно-митною декларацією від 17.06.2010р. № 1010000132010000937;
- факт придбання напівпричепа-рефрижератора з холодильним обладнанням KRONE SDR 27 підтверджується вантажно-митною декларацією від 27.09.2010р. № 1010000132010001465;
- факт придбання сідельного тягача VOLVO FH 13 підтверджується вантажно-митною декларацією від 27.09.2010р. № 1010000132010001466.
Пунктом 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за № 1388 (далі Порядок №1388) встановлено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України, суб'єктами права приватної власності є юридичні та фізичні особи.
Згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", під терміном "особа", слід розуміти, зокрема, як фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Позивач, у даному випадку, є фізичною особою яка здійснює діяльність, віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні п. 1.2 ст. 1 та ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ (згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3 від 07.03.2007 року.), тому на нього повною мірою поширюються норми закону, які встановлюють порядок визначення податкового кредиту, в тому числі від здійснення операцій основних фондів з метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до п. 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;
ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України.
Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.2 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
Отже, позивач у встановленому законом порядку при придбанні транспортних засобів з метою їх використання у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Всі суми податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями.
Водночас норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в т.ч. і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).
Порядок № 1388 на який посилається відповідач, не регулює податкові відносини по сплаті ПДВ, а закони про оподаткування не містять відповідних обмежень права платника податку на податковий кредит і не ставлять його в залежність від приписів даного підзаконного нормативного акту.
Суд не може погодитися з позицією відповідача, відповідно до якої позивач як фізична особа - підприємець не набуває права власності на майно (в т.ч. і транспортні засоби), оскільки ОСОБА_1 як фізична особа і як фізична особа-підприємець є одним і тим самим суб'єктом цивільних та податкових правовідносин.
Позивачем спірні засоби (напівпричіпи та сидільні тягачі) були придбані як фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, для використання у своїй господарській діяльності, а не як фізичною особою для використання у власних цілях, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні договорами, накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, податковими накладними. В даному випадку для включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість мають значення ті обставини, що ОСОБА_1 придбав транспортні засоби як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа, а не як фізична особа; придбані транспортні засоби використовуються ним у своїй господарській діяльності, яка відповідно до наданої ліцензії та основного виду діяльності, передбачає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідачем не надано доказів того, що придбані позивачем транспортні засоби не використовувались ним у своїй господарській діяльності, а були придбані для використання і використовувались для власних потреб, як фізичною особою. Та обставина, що реєстрація придбаних транспортних засобів в органах ДАІ проведена на фізичну особу ОСОБА_1, а не на суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 в даному випадку не має правового значення, так як чинним законодавством не передбачено реєстрація транспортних засобів чи іншого майна безпосередньо на фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності.
Суд також враховує, що придбані транспортні засоби використовувались в господарській діяльності позивача по наданню послуг з перевезення вантажів, а напівпричіп бортовий тентований KRONE SDP 27 в подальшому був реалізований на території України, відповідно до законодавства прийняв участь в оподаткованій операції, сума податку на додану вартість яка виникла від його реалізації була включена позивачем до податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2010 року (податкова накладна № 40 від 31 травня 2010 року).
Щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 31 725, 00 грн. Даний висновок був перенесений до акту перевірки № 2040/17-1/НОМЕР_2 від 29.04.2011р. на підставі результатів минулих перевірок, а саме акту перевірки № 3079/17-1/НОМЕР_2 від 31.05.2010 року.
Позивачем результати акту перевірки № 3079/17-1/НОМЕР_2 від 31.05.2010 року та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0005101702/0 від 09.06.2010 року було оскаржено до суду. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 у справі № 2а-5424/10/0670, яка залишена без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2013 року, податкове повідомлення-рішення скасовано, а висновок відповідача про завищення позивачем р.26 декларації з податку на додану вартість на суму 31 725, 00 грн. за грудень 2009 року помилковим. Тобто висновок відповідача про завищення від'ємного значення з податку на додану вартість минулого періоду (грудень 2009 року) є помилковим.
Таким чином, висновки відповідача є неправильними, не ґрунтуються на нормах діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, а тому прийняте рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,
постановив:
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18.05.2011 року № 0001951702.
Відшкодувати на користь приватного підприємця ОСОБА_1 з державного бюджету понесені судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 08 жовтня 2013 р.