Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 жовтня 2013 р. Справа № 805/13341/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про визнання дій незаконними, скасування вимоги про сплату боргу № Ф-633 від 09.08.2013 року, -
У вересні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про визнання дій незаконними, скасування вимоги про сплату боргу № Ф-633 від 09.08.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з 06.08.2011 р. звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. На підставі зазначеного, просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області незаконними та скасувати вимогу про сплату боргу визнання дій незаконними, скасування вимоги про сплату боргу № Ф-633 від 09.08.2013 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, 02.10.2013 року надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що відповідача отримує в управлінні Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі пенсію за у зв'язку з втратою годувальника, умови призначення якої визначені статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року. Пенсію за у зв'язку з втратою годувальника не є тотожною пенсії за віком. У даному виді правовідносин управлінням застосовуються приписи норм статей 9 Закону №1058-ІУ, 2 Закону № 1788 з урахуванням статей 26 Закону №1058-1V, 12 Закону № 1788, які є відсильними нормами, та, які с невід'ємною частиною механізму призначення пенсії. На підставі зазначеного просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 01.07.2008 р. за № 2 265 000 0000 002949, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серія НОМЕР_3 (а.с.7). 14 жовтня 2010 року розпорядженням управління Пенсійного фонду України призначено пенсію по втрати годувальника.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788) та іншими нормативно-правовими актами.
09.08.2013 року відповідачем прийнята вимога № Ф-633 про сплату фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску за період з серпня 2011 року по 1 півріччя 2013 року у розмірі 8406,71 грн. (а.с. 6).
Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.
Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 26 цього Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Отже, пенсіонерами за віком є особи, які досягли встановленого законом загального пенсійного віку та отримують пенсію.
При цьому закон не містить обмежень в залежності від виду отриманої пенсіонером пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років).
Позивач є фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування. Вона досягла встановленого вказаним Законом пенсійного віку, а тому є пенсіонером за віком.
Отже, положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення, зокрема пенсіонерів за віком від сплати за себе єдиного внеску на неї поширюються.
До того ж, відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Добровільна сплата єдиного внеску врегульована ст. 10 Закону України № 2464.
Відповідно до вимог ст.ст. 4, 10 Закону України № 2464, обов'язковою умовою добровільної участі особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є належним чином укладений договір в порядку ст. 10 Закону України № 2464.
Як вбачається з матеріалів справи, жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами укладено не було.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області приймаючи спірну вимогу № Ф-633 від 09.08.2013 року, діяло із перевищенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що стосується позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в частині визнання незаконними дій УПФ, суд зазначає наступне.
У відповідності до приписів Закону № 2464, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 № 21-5 Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Отже, з наведених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини вбачається, що УПФ має право вимагати від платників єдиного внеску сплатити суму недоїмки.
З урахуванням наведених повноважень УПФ, суд вважає вимоги позивача про визнання незаконними дій необґрунтованим і такими, що не підлягають задоволенню.
Окрім того, спірна вимога є правовим актом індивідуальної дії, яким порушуються права та інтереси позивача, згідно з частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується. Таким чином, скасування вимоги УПФ № Ф-633 від 09.08.2013 року, суд вважає належним та повним захистом порушених прав та інтересів позивача.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про визнання дій незаконними та скасування вимоги № Ф-633 від 09.08.2013 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про визнання дій незаконними, скасування вимоги № Ф-633 від 09.08.2013 року - задовольнити частково.
Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області № Ф-633 від 09.08.2013 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у розмірі 8406,71 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лазарєв В.В.