Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2013 р. Справа №805/13210/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Бойка М.І.,
при секретарі Кусти Ю.Ф.,
за участі
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Сиром'ятникової Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-625 від 09.08.2013 року,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області (далі - відповідач) про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-625 від 09.08.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VІ фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Оскільки позивач є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію, тому вона вважає, що вимогу про сплату боргу винесено незаконно та необґрунтовано. З вказаних підстав просить задовольнити позов у повному обсязі та визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 09.08.2013 № Ф-625 на суму 6960,48 грн.
Відповідачем надані суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, особи, які обрали спрощену систему оподаткування, що звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримають відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Умови призначення пенсії за віком встановлені ст. 26 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, а саме: особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Позивач є отримувачем пенсії у зв'язку з втратою годувальника, отже вона є платником єдиного внеску, тому на неї не розповсюджується дія ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_1), на час звернення до суду має вік 62 роки, зареєстрована у встановленому порядку Виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 16.08.2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2. У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є платником єдиного податку.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області.
Судом встановлено, що відповідно до довідки від 27.09.2013 року № 7330/07 ОСОБА_1, згідно даних електронної пенсійної справи, перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області з 22.07.2006 року по 22.12.2010 року як отримувач пенсії за віком, з 23.12.2010 року як отримувач пенсії в разі втрати годувальника.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Як встановлено у судовому засіданні, 09.08.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області винесено вимогу про сплату боргу № Ф-625, за якою відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 6960,48 грн.
Згідно з інформацією УПФУ в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області зазначена сума недоїмки утворилась за 2012 - 2013 роки.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України також визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон - № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
З 22.07.2006 року по 22.12.2010 року позивач перебувала на обліку в УПФУ як отримувач пенсії за віком, з 23.12.2010 року як отримувач пенсії в разі втрати годувальника.
Таким чином, позивач є пенсіонером за віком (62 роки) у розумінні наведених норм законодавства.
Суд зауважує, що відповідачем не заперечується факт неукладення із позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому позивач не є платником єдиного внеску.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється, зокрема, у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що на позивача не розповсюджуються положення ст. 4 Закону № 2464-VI. Як встановлено судом, позивач є пенсіонером, а той факт, що йому призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника не доводить наявність в нього обов'язку здійснювати сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду. Суд зазначає, що на підставі статті 19 Конституції України відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише на підставі законодавства.
Нормами Закону № 2464-VI не передбачено обов'язку особи у разі, якщо їй була призначена пенсія за віком, а в подальшому нею обрана пенсія по втраті годувальника, здійснювати сплату єдиного внеску.
За таких обставин, Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області протиправно винесло вимогу про сплату боргу № Ф-625 від 09.08.2013 року, якою вимагає від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити суму недоїмки зі сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6960,48 грн.
Враховуючи те, що судом за наслідками розгляду справи встановлено протиправність вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області № Ф-625 від 09.08.2013, суд приходить до висновку про необхідність її скасування.
Отже, позовні вимоги про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області № Ф-625 від 09.08.2013 є такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги та скасовує вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області № Ф-625 від 09.08.2013 на суму 6960,48 гривні.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 114,70 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-625 від 09.08.2013 року - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області № Ф-625 від 09.08.2013 року на суму 6960 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 48 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 30 вересня 2013 року.
Повний текст постанови складений 7 жовтня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бойко М.І.