Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 жовтня 2013 р. Справа №805/10820/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 17 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.,
при секретарі Беспалько Г.Г.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Василенка Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказів № 483 від 20.06.2013 року та № 271 о/с від 20.06.2013 року, поновлення на роботі,-
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказів № 483 від 20.06.2013 року та № 271 о/с від 20.06.2013 року, поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до 20.06.2013 року він, майор міліції, працював на посаді командира роти патрульної служби лінійного відділу на станції Ясинувата Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці. 20.06.2013 року його звільнено у запас на підставі п. 64 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» за порушення дисципліни, а саме за невиконання наказу щодо супроводження особи до м. Донецька та відсутність без поважних причин на робочому місці 19.06.2013р. більше трьох годин та 20.06.2013р. Про що 20 червня 2013 року відповідачем було складено відповідний висновок службового розслідування та видано накази № 483 «Про грубе порушення службової дисципліни ОСОБА_1» та № 271 о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ».
Позивач вважає такі дії та рішення відповідача щодо його звільнення протиправними, оскільки відповідачем було порушено порядок проведення службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення, а саме відповідач не зажадав від позивача жодних пояснень стосовно дисциплінарного проступку. Причини звільнення, наведені в наказі від 20.06.2013 року, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки наказ щодо супроводження особи було фактично виконано, а відсутність на робочому місті пов'язана із перебуванням позивача у прокуратурі Донецької області для проведення слідчих дій, про що свідчить відповідна довідка з прокуратури.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даними позовом в якому просить скасувати накази Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці № 483 від 20.06.2013 року, № 271 о/с від 20.06.2013 року та поновити його на роботі.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення, в яких зазначив, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ, накладеного на позивача за порушення службової дисципліни, яка полягає у тому, що ОСОБА_1 не виконав наказ начальника лінійного відділу на станції Ясинувата щодо супроводження особи, підозрюваної у скоєнні кримінального злочину, до судово-психіатричної експертизи, а також відсутність останнього на робочому місці без поважних причин 19.06.2013р. більше трьох годин та 20.06.2013р., що є прогулом.
Реагуючи на скоєне, в порядку визначеному статтею 14 Закону України від 22.02.2006 р. № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» було проведено службове розслідування, яке повністю підтвердило факт грубого порушення службової дисципліни з боку майора міліції ОСОБА_1 За наслідками проведеного службового розслідування відповідачем були видані накази про дисциплінарне стягнення від 20.06.2013 р. № 483 «Про грубе порушення службової дисципліни ОСОБА_1» та по особовому складу від 20.06.2013 р. № 271 о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ». Представник відповідача вважає, що вищевказані накази Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці видані в межах повноважень, у спосіб передбачений статтями 1, 2, 5, 7, 8, 12, 13, 14, 15, 16, 18 Закону України від 22.02.2006 р. № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», тобто, повністю відповідають приписам статті 19 Конституції України. У зв'язку з чим, на думку відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці. Остання посада - командир роти патрульної служби лінійного відділу на станції Ясинувата Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці - «майор міліції».
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 20.06.2013 р. № 483 (а.с. 11-12) № 483 за грубе порушення позивачем службової дисципліни, ігнорування вимог ст.ст. 3, 4, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, недотримання п. 2.3. Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку, невиконання вимог Присяги, що виразилося у невиконанні усного наказу прямого начальника щодо направлення громадянина Є. до судово-психологічної експертизи, відсутності на місці несення служби без поважних причин, командира роти патрульної служби лінійного відділу на станції Ясинувата Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці по особовому складу від 20.02.2013 р. № 271 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) командира роти патрульної служби лінійного відділу на станції Ясинувата Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці ОСОБА_1 з 20.06.2013 року (а.с. 13). В якості підстав зазначені: наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 20.06.2013 р. № 483 (а.с. 11-12).
Позивач оскаржує дії та рішення відповідача щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію».
Стаття 18 Закону України «Про міліцію» встановлює, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою КМ УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114) та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22.02.2006 року (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Судом встановлено, що 19.06.2013 року з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого командиром роти патрульної служби лінійного відділу на станції Ясинувата Управління Міністерства внутрішніх ОСОБА_1, було призначено службове розслідування.
При проведенні службового розслідування відповідачем встановлено факт невиконання позивачем усного наказу прямого начальника щодо направлення громадянина Є. до судово-психологічної експертизи та відсутність ОСОБА_1 на місці несення служби без поважних причин 19.06.2013 року з 10 години до 17 год. 45 хв. і 20.06.2013р., тобто, скоєння прогулу.
За результатами службового розслідування складено та затверджено відповідний висновок від 20.06.2013 року (а.с. 35-41).
Частиною 5 ст. 25 Закону України «Про міліцію» передбачено, що службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Підпунктом «є» п. 64 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Таким чином, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення дисципліни або вчинення дисциплінарного проступку.
Нормами Дисциплінарного статуту визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Стаття 2 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни.
При цьому, суд наголошує, що а ні нормами Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», а ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не регламентується визначення поняття прогулу.
Так, згідно п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, передбачено звільнення у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року за № 9 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Отже, з наведеного вбачається, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі, як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин без поважних причин.
Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджується довідкою слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Донецької області Савківа А.М. від 20.06.2013 року, що за участю ОСОБА_1 19.06.2013р. з 12 год. 30 хв. до 18 год. 15 хв. і 20.06.2013 року з 10 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв. проводилися слідчі дії у кримінальній справі № 42013050000000118 від 26.03.2013р.
Також, у відповідності до листа в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Донецької області Ніжніка С.І. від 02.10.2013р. № 06/3-1889-вих-13, 19.06.2013 року слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Донецької області Савківим А.М., в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201305 0000000118 від 26.03.2013 року, з 13 години 05 хвилин до 14 години 30 хвилин, у м. Авдіївка Донецької області проведено особистий обшук ОСОБА_1 та з 14 години 45 хвилин по 18 годину 15 хвилин, у присутності ОСОБА_1, проведено обшук автомобілю «Міцубіші Аутлендер», яким останній користувався.
20.06.2013 року ОСОБА_1 в період часу з 10 години 00 хвилин до 17 години 30 хвилин, за усним викликом слідчого (виклик здійснено особисто слідчим 19.06.2013 року), перебував у приміщенні слідчого відділу прокуратури Донецької області, однак слідчі дії з ним в цей день не проводилися з об'єктивних причин (відсутність захисника).
Вищевикладені обставини підтверджуються відповідними протоколами обшуку від 19.06.2013р., що наявні в матеріалах справи.
Як вже було зазначено вище у відповідності до п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивачки з роботи є встановлення поважності причин відсутності (рішення Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 р.).
Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул уважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа, передбачених ст.57 ЦПК (рішення Верховного суду України від 19 жовтня 2011 р.).
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини, що свідчать про проведення, за участю позивача, відповідних слідчих дій, які відбувалися 19.06.2013р. з 12 год. 30 хв. до 18 год. 15 хв. і 20.06.2013 року з 10 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв., суд приходить до висновку про поважність причин відсутності ОСОБА_1 на місці несення служби у вказаний час.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством (Дисциплінарний статут та Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230) зобов'язано відповідних осіб забезпечити повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем не забезпечено повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування.
Стосовно невиконання позивачем наказу начальника лінійного відділу на станції Ясинувата щодо супроводження особи, підозрюваної у скоєнні кримінального злочину, до судово-психіатричної експертизи, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та визнається позивачем, останній фактично переклав свої обов'язки щодо супроводження відповідного громадянина до судово-психіатричної експертизи, на свого підлеглого ОСОБА_6, який в свою чергу доставляв громадянина безпосередньо до відповідної установи.
Разом з тим, у відповідності до ст.ст. 12, 27 Дисциплінарного статуту - за порушення службової дисципліни на особу рядового або начальницького складу може бути накладено стягнення, зокрема, звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.
Таким чином, оцінюючи докази, які маються у справі, в тому числі висновки службового розслідування, з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, а також враховуючи фактично виконаний наказ начальника щодо супроводження громадянина Є. до судово-психологічної експертизи, суд вважає, що відповідач, вирішуючи питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, адже в даному випадку, на думку суду, звільнення ОСОБА_1 є дуже суворим дисциплінарним стягненням.
Згідно із ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що накази Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 20.06.2013р. № 483 «Про грубе порушення службової дисципліни ОСОБА_1» та № 271 о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ» були прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
З урахуванням встановлених обставин, що свідчать про незаконність звільнення позивача з органів внутрішніх справ, останній у відповідності до приписів ст. 235 Кодексу законів про працю України, п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, підлягає поновленню на попередній посаді, в даному випадку на посаді командира роти патрульної служби лінійного відділу на станції Ясинувата Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці з 20.06.2013р.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 235 Кодексу законів про працю України та п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо не необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Пунктом п ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вимог чинного законодавства, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто, з 20.06.2013р. по день прийняття рішення про поновлення на роботі - 03.10.2013р.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Згідно п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При цьому суд зазначає, що у відповідності до п. 1.7. Інструкції «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України вiд 31.12.2007 № 499, зареєстрованої в Мін'юсті України 12.03.2008 за №205/14896, при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. З вищенаведеного убачається, що стосовно працівників міліції для розрахунку середньоденного заробітної плати враховується саме число календарних днів.
Згідно довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1, у квітні 2013 року грошове забезпечення позивача складало 2296,88 грн., а у травні 2013 року - 3087,37 грн. (а.с. 83). Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 88,26 грн.
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України № 9050/0/14-12/13 від 21.08.2012 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», кількість робочих днів вимушеного прогулу складає 73 дні.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає необхідним стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з 20.06.2013 р. по 03.10.2013 р. у розмірі 6442 (шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 98 коп. (73 день х 88,26 грн.).
Також, суд зазначає, що згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у відносинах публічної служби виконуються негайно.
За таких підстав, постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення позивача на попередній посаді та стягнення на його користь середньомісячного грошового забезпечення за один місяць у розмірі 2647 (дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 80 ком.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказів № 483 від 20.06.2013 року та № 271 о/с від 20.06.2013 року, поновлення на роботі - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 20 червня 2013 року № 483 «Про грубе порушення службової дисципліни ОСОБА_1».
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 20 червня 2013 року № 271 о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних сил ОСОБА_1 за п. 64 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» за порушення дисципліни.
Поновити майора міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді командира роти патрульної служби лінійного відділу на станції Ясинувата Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці з 20 червня 2013 року.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (за період з 20.06.2013 р. по 03.10.2013 р.) в сумі - 6442 (шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 98 коп.
Постанова в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді командира роти патрульної служби лінійного відділу на станції Ясинувата Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці з 20 червня 2013 року та присудження виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2647 (дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 80 ком. - підлягає негайному виконанню.
Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 03 жовтня 2013 року.
Постанова буде виготовлена у повному обсязі 08 жовтня 2013 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лазарєв В.В.