ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 вересня 2013 року № 826/4218/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Соколової О.А. , суддів Вєкуа Н.Г. Васильченко І.П. вирішив в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної судової адміністрації України
до Державної виконавчої служби України
провизнання протиправними та скасування постанов
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна судова адміністрація України (далі-позивач) з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі- відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.12.2012 року ВП № 3567915 у розмірі 139,39грн., від 20.12.2012 року ВП № 3568054 у розмірі 94,82грн., ВП № 3568200 у розмірі 83,57грн., ВП № 3568283 у розмірі 101,81грн. та ВП № 3567646 у розмірі 91,68грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 24.01.13 на адресу Державної судової адміністрації України надійшли постанови державного виконавця від 19.12.12 №3567915 про стягнення виконавчого збору в розмірі 139,39 грн., від 20.12.12 №3568054 про стягнення виконавчого збору в розмірі 94,82 грн., від 20.12.12 №3568200 про стягнення виконавчого збору в розмірі 83,57 грн., від 20.12.12 №3568283 про стягнення виконавчого збору в розмірі 101,81 грн. та від від 20.12.12 №3567646 про стягнення виконавчого збору в розмірі 91,68 грн., постановлені на підставі виконавчих листів, виданих Кролевецьким районним судом Сумської області від 20.03.07 №2-а-32/06 у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області про стягнення понесених витрат у зв'язку з оплатою за квартирну охоронну сигналізацію. Постановою Кролевецьким районним судом Сумської області від 20.03.07 №2-а-32/06 у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області про стягнення понесених витрат у зв'язку з оплатою за квартирну охоронну сигналізацію позов задоволено повністю. Виконавчі листи Кролевецьким районним судом Сумської області видані 20.03.07р. Державним виконавчем 23.04.07 відкриті виконавчі провадження по зазначеним виконавчим документам. Однак, позивач не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження по даній справі. 21.11.12 позивач отримав від відповідача вимоги від 16.11.12 №80/6, 79/6, 82/6, 83/6 та 81/6 про здійснення примусового виконання вищевказаного рішення суду. У відповідь позивач надіслав лист від 11.12.12, в якому повідомив, що вищевказане рішення виконано в повному обсязі у добровільному порядку у 2009 році та додав до листа платіжне доручення від 18.08.09 №3 та заяви стягувачів про отримання ними грошових коштів по виконавчих листах справи № 2-а-32/06. Виходячи з вищевикладеного, позивач не погожується з постановами державного виконавця, вважає їх незаконними та безпідставними, а тому підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача надав уточнення до позовних вимог та просив суд скасувати постанови від 19.12.12. №3567915, від 20.12.12 № 3568054, №3568200, №3568283, №3567646 та визнати їх незаконними, а також надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Через канцелярію суду представник відповідача надав заяву про надання доказів по справі, в яких надав копії матеріалів виконавчих проваджень №3568283, №3568054, №3568200, №3567646, №3567915.
Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Представник позивача не заперечував проти переходу в порядок письмового провадження розгляду справи.
Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 27 зазначеного Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення суду, який не повинен перевищувати семи днів з моменту винесення постанови та у випадку невиконання боржником у зазначений строк рішення суду державний виконавець на наступний день після закінчення встановлено строку розпочинає примусове виконання рішення, при цьому з боржника підлягає стягненню виконавчий збір, який, також стягується у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Отже у випадку, якщо до початку примусового виконання рішення суду державним виконавцем отримано документальне підтвердження про повне виконання рішення боржником виконавчий збір з боржника не стягується.
З огляду на викладене Законом України "Про виконавче провадження" обов'язковою передумовою виникнення у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору з боржника визначено факт здійснення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, а не факт невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку у строк встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому Законом України "Про виконавче провадження" чітко встановлено, що виконавчий збір не підлягає стягненню у випадку, якщо до початку примусового виконання рішення суду державним виконавцем отримано документальне підтвердження про його повне виконання боржником.
З матеріалів виконавчих проваджень, які наявні в матеріалах справи, державним виконавцем після винесення постанов про відкриття виконавчого провадження не вчинялись дії спрямовані на примусове виконання рішення суду.
У відповідь на виставлені відповідачем вимоги №79/6, № 80/6, №81/6, №82/6, №83/6 направив лист з додатками, в яких зазначено про те, що позивач самостійно перераховував грошові кошти стягувачам. (а.с. 172)
Факт отримання державним виконавцем документального підтвердження про повне виконання рішення суду позивачем в добровільному порядку підтверджується наявною в копіях матеріалах виконавчих проваджень заявами стягувачів щодо закриття провадження у справі у зв'язку з отриманням ними грошових коштів по виконавчим листам, а також тим, що виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.(а.с. 156, 174, 194, 211)
Таким чином на момент винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору державним виконавцем не було розпочато дій спрямованих на примусове виконання рішення суду та в нього було наявне документальне підтвердження виконання позивачем рішення суду в добровільному порядку.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що державним виконавцем при винесенні Постанов про стягнення з Позивача виконавчого збору у зв'язку з не виконанням у добровільному порядку Постанов про відкриття виконавчого провадження не було дотримано всіх вимог законодавства, а саме, не було враховано сплату Позивачем сум боргу в добровільному порядку.
З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
постановив:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.12.2012 року ВП № 3567915 у розмірі 139,39грн., від 20.12.2012 року ВП № 3568054 у розмірі 94,82грн., ВП № 3568200 у розмірі 83,57грн., ВП № 3568283 у розмірі 101,81грн. та ВП № 3567646 у розмірі 91,68грн.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Соколова
Судді І.П.Васильченко
Н.Г.Вєкуа