ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 вересня 2013 року справа № 826/11199/13-а
приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»
до Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області
Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
№ 0001691500 від 30.04.2013 року, -
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001691500 від 30.04.2013 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач, при проведенні документальної невиїзної перевірки, прийшов до висновку, що філією «ДЦ Ковельська» ТОВ «ДЦ Україна» було порушено п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме допущено несвоєчасну сплату консолідованого податку на прибуток по розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2012 рік в сумі 117 772, 40 грн., так як філією самостійно було задекларовано до сплати консолідованого податку на прибуток за 2012 рік суму 142 713,00грн., однак сплачено лише 24 690,00грн. і станом на 19.02.2013 року мав місце податковий борг в сумі 117 772,40грн., який був погашений філією (шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань) із затримкою у 45 календарних днів, а саме 05.04.2013 року. На думку позивача, вказаний висновок відповідача є передчасним та не відповідає дійсності, оскільки, в силу приписів Наказу ДПА України № 233 від 10.04.2008 року «Про проведення електронної податкової звітності», філією було узгоджено 24 690,00грн., як суму консолідованого податку до сплати за 2012 рік за прийнятим податковим органом розрахунком 2, а не 142 713,00грн., про яку вказує відповідач. Таким чином, вважає позивач, основною причиною виникнення несвоєчасної сплати консолідованого податку за 2012 рік є невірне застосування відповідачем положень п. 8 Наказу ДПА України № 233 від 10.04.2008 року «Про проведення електронної податкової звітності» та, відповідно, прийняття до уваги показників розрахунку 3 за новою формою (142 713,00грн., як сума консолідованого податку до сплати за 2012 рік), який був не прийнятий на районному рівні Державної податкової служби. А тому, наголошує позивач, єдина узгоджена філією сума консолідованого податку на прибуток за 2012 рік становила 24 690,00грн., яка була перерахована 18.02.2013 року платіжним дорученням № 106645. Крім того, зауважує позивач, відповідачем, в порушення процедури складання акта перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення, було застосовано штрафні санкції при консолідованій сплаті податку на прибуток не до головного офісу - позивача, як того вимагає чинне законодавство України, а до філії.
У судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд у судовому засіданні 04.09.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна», зареєстровано як юридична особа Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.04.2003 року № 107212000000000285, ідентифікаційний код юридичної особи 32424255, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АА № 778187 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.34-50)
Відповідач - Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби, є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)
П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу начальника інспекції від 17.04.2013 року № 462, Ковельською ОДПІ Волинської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку по питанню своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з консолідованого податку на прибуток філією «ДЦ Ковельська» ТОВ «ДЦ Україна». За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.04.2013 року № 403/15-35978611. (а.с.51-54)
Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено порушення строків погашення узгоджених податкових зобов'язань. В акті перевірки відповідачем зазначено, що по філії «ДЦ-Ковельська» TOB «ДЦ Україна» до Ковельської ОДПІ подано розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2012 рік (від 11.02.2013 року вхід. № 9087313444) та задекларований рядок 08 (податок на прибуток відокремлених підрозділів консолідованого податку на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду), що становить суму 142713,00грн. Згідно розрахунку станом на 19.02.2013 року проведено нарахування по картці особового рахунку податку на прибуток на суму 142713,00грн. Підприємство в рахунок задекларованих сум сплачено консолідований податок на прибуток в сумі 24690,00грн. (платіжне доручення від 18.02.2013 року № 106645). Згідно картки особового рахунку станом на 19.02.2013 року рахується податковий борг в сумі 117 772,40грн. Платником самостійно подано 05.04.2013 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2012 рік (вхід. № 9087599965) та зменшено нарахований податок на прибуток на 118023,00грн. Станом на 06.04.2013 року борг відсутній. Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що консолідований податок на прибуток в сумі 117 772,40грн. погашено позивачем 05.04.2013 року з затримкою 45 календарних днів, чим порушено п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.
У ході перевірки були використані наступні документи: розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2012 рік від 11.02.2013 року вхід. № 9087313444, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2012 рік від 04.04.2013 року вхід. № 9087596545 та від 05.04.2013 року вхід. № 9087599965.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 30.04.2013 року № 0001691500 яким на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 45 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 117 772,40грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 23 554,48грн. за платежем податок на прибуток. (а.с.11)
Суд зазначає, що спір виник у зв'язку з тим, що у ході перевірки відповідачем були використані показники податкового розрахунку, який згідно квитанції не прийнятий на районному рівні Державної податкової служби, оскільки не визначена відповідність кода форми.
Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи визначається п.152.4 ст.152 Податкового кодексу України.
Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
В п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків. (п.46.5 ст.46 Податкового кодексу України).
Згідно п.49.1 ст.49 цього кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до вимог п.49.3 ст.49 кодексу, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Наказом Державної податкової адміністрації № 233 від 10.04.2008 року «Про подання електронної податкової звітності», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011, затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Наказ № 233). Ця Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.
В п.1 р.1 Наказу № 233 визначені терміни, зокрема, квитанції про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді та квитанції про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.
Відтак, як вбачається із матеріалів справи, філія «ДЦ Ковельська» ТОВ «ДЦ Україна» подає податковому органу - відповідачу за її місцезнаходженням, розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку в електронній формі.
Філією, з урахуванням вимог листа № 2665/7/15-1317 від 04.02.2013 року Державної податкової служби України «Про подання розрахунку консолідованого податку на прибуток», яким рекомендовано платникам податків з метою виконання вимог ст. 57.1 Податкового кодексу України подавати органам ДПС податкову звітність з консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) 2012 рік за новою формою, затвердженою Наказом № 39 від 28.01.2013 року Міністерства фінансів України (надалі - Наказ № 39), надіслав 10.02.2013 року в електронній формі розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) 2012 рік (далі - розрахунок-1) за формою згідно вимог Наказу № 39. В рядку 18, загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний період, філією визначена сума 142 713,00грн. Платником від відповідача отримана квитанція № 2, в якій зазначено, що «документ не прийнято», виявлено помилку: не визначена відповідність кода форми. (а.с.15-16)
Отже, філією у цей же день 10.02.2013 року до відповідача пізніше був направлений в електронній формі розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) 2012 рік (далі - розрахунок-2) за діючою формою згідно вимог Наказу № 36 від 24.01.2011 року. В рядку 8, податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства за останній календарний квартал звітного періоду, визначено у розмірі 24 690,00грн. Платником від відповідача отримана квитанція № 2, в якій зазначено, що «документ прийнято на районному рівні». (а.с.17-18)
Крім того, філією 11.02.2013 року повторно було надіслано до відповідача розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) 2012 рік (далі - розрахунок-3) за формою згідно вимог Наказу № 39. Відповідно отриманої від відповідача квитанції № 2 - «документ не прийнято», виявлено помилку: не визначена відповідність кода форми. (а.с.20-21)
Керуючись п.п.7.5, 7.6 р. 3 Наказу № 233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;
якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Якщо платник податків надіслав до органів ДПС кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, надісланий до органів ДПС останнім до закінчення граничного терміну встановленого законодавством для подання податкової звітності за умови, що його було сформовано правильно, прийнято до бази даних ДПС та платнику податків надійшла про це друга квитанція. (п.8 р.3 Наказу № 233)
Із аналізу викладених норм податкового законодавства вбачається, що податкова звітність вважається прийнятою у разі отримання платником податків другої квитанції про підтвердження прийняття його податкових документів, за умови, що останні були сформовані правильно та прийняті до бази даних ДПС.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. В свою чергу, податкові декларації з податку на прибуток за 2012 рік подавались у відповідності до порядку, що діяв до 1 січня 2013 року, тобто відповідно до п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, де визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Таким чином, отримавши квитанцію № 2 від 10.02.2013 року за поданий розрахунок-2 із сумою до сплати податку на прибуток у розмірі 24 690,00грн., філія мала підтвердження, що дана звітність доставлена та прийнята ДПС. Платником зазначена узгоджена сума податкового зобов'язання сплачена до бюджету у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 106645 від 18.02.2013 року. (а.с.19)
Суд вважає, оскільки інші розрахунки 1 та 3 не були прийняті відповідачем як податкова звітність, про що є підтвердження у вигляді квитанцій, то сума визначена в зазначених звітах не є узгодженою та не підлягає сплаті позивачем.
Водночас, відповідач під час проведення перевірки 17.04.2013 року використовує показники розрахунку-3, які є неузгоджені, що на думку суду є неправомірним.
Крім того, суд бере до уваги, що Наказ № 39 вступив в силу тільки 19.02.2013 року (з моменту опублікування), у зв'язку з чим, податковий орган не мав право приймати податкові розрахунки у формі затвердженої цим наказом та вважати її податковою звітністю раніше до набрання нею чинності, а саме 11.02.2013 року, оскільки це протирічить вимогам п.46.5 ст.46 Податкового кодексу України.
В той же час, відповідачем 29.03.2013 року на адресу позивача було надіслано лист № 1173/15-12, в якому податковий орган просить усунути допущені помилки в рядках 05, 06, 07, 08 в відображені показників в розрахунку-3 від 11.02.2013 року. (а.с.22)
Позивач на виконання вказаного листа 05.04.2013 року направляє до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2012 рік із виправленими показниками. (а.с.55-57)
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, відповідач в спірному акті перевірки № 403/15-35978611 від 17.04.2013 року прийшов до висновку, що дата подання уточнюючого розрахунку на не прийнятий звітний документ - розрахунок-3, є датою погашення податкового зобов'язання позивачем, а саме 05.04.2013 року.
Суд вважає, що даний висновок відповідача є безпідставним, винесеним з порушенням низки норм податкового законодавства, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі зазначеного акту перевірки є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірного застосування штрафних санкцій при консолідованій сплаті податку на прибуток до філії «ДЦ Ковельська» ТОВ «ДЦ Україна», оскільки як визначено в п.152.4 ст.152 Податкового кодексу України, відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.
Таким чином, у даному випадку, саме позивач є особою, яка несе повну відповідальність за своєчасність та повноту внесення філією сум консолідованого податку і тому, податкове повідомлення-рішення повинно бути прийнято у відношенні платника податку ТОВ «ДЦ Україна», як до особи щодо якої застосовується штрафна фінансова санкція.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В процесі розгляду справи відповідачем жодних доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, відповідачем не наведено та не надано доказів, а судом не встановлені підстави, які підтверджують порушення строків погашення узгоджених податкових зобов'язань позивачем в межах спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ДЦ Україна».
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 30.04.2013 року № 0001691500 яким нарахована штрафна санкція у розмірі 23 554,48грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 235 гривні 54 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова