ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 вересня 2013 року справа № 826/8213/13-а
о 09 год. 49 хв.
приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,
при секретарі судового засідання Боронило К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Прима-Буд»
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного
управління Міндоходів у місті Києві
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення
№ 0009831520 від 10.01.2013 року,
за участю представників сторін:
від позивача Чекотовської О.О.,
від відповідача Сакало Я.О., -
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне підприємство «Прима-Буд» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001691500 від 30.04.2013 року.
В судовому засіданні 25.07.2013 року ухвалою суду замінено первинного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 11.09.2012 року між ним та ПАТ «Асфальтобетоний завод «АБ Столичний» укладено договір на виконання ремонтних робіт № 11/09. На виконання зазначеного договору позивач купив у TOB «ТехноНІКОЛЬ-Центр» рубіройд бікроеласт ЕКП, на що останнім видана податкова накладна № 917136/07 від 17.09.2012 року. TOB «ТехноНІКОЛЬ-Центр» зареєструвало видану податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних під порядковим номером 917136/0007 від 17.09.2012 року. На думку позивача, наявна у нього податкова накладна підтверджує фактичність здійснення господарської операції та суму податку на додану вартість, а тому недолік щодо номеру податкової накладної не робить вказаний звітний документ недійсними та не може свідчити про його неналежність та недопустимість як підстави для формування податкового кредиту. Крім того, зазначає позивач, про реальність здійснення господарських операцій свідчать документи вчинені на виконання вищезазначеного договору, а саме дані локального кошторису № 2-1-1 до договору, акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року. Позивач вважає, що саме платник податку (покупець товарів/послуг) формує податковий кредит, тому він не може нести відповідальність за неналежні дії іншого платника податку (постачальника товарів/послуг) під час реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі. 23.01.2013 року до ДПІ у Деснянському районі м. Києва в електронному вигляді було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, реєстраційний номер документу: 9001869925 та заяву про відмову постачальника надати податкову накладну реєстраційний номер документу: 9085792564.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (а.с.62), в яких зазначив, що відповідно до матеріалів проведеної перевірки, при аналізі податкової декларації з податку на додану вартість позивача та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року, даних бази Єдиного реєстру податкових накладних, відповідачем встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 16 844,17грн. позивачем включена до складу податкового кредиту за вересень 2012 року, на підставі податкової накладної від 17.09.2012 року № 917136/07 отриманої від TOB «ТехноНІКОЛЬ-Центр». В порушення п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутній факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим, цей факт не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивачу відповідно до вимог ст.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України необхідно було подати заяву про відмову постачальника надати податкову накладну разом з декларацією з податку на додану вартість за вересень 2012 року, яка була подана в електронному вигляді 18.10.2012 року. Крім того, зазначає відповідач, до заяви необхідно було додати копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів. Отже, як зазначає відповідач, позивачем був порушений законодавчо визначений строк для подачі додатку №8 до декларації за вересень 2012 року, а саме 23.01.2013 року до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС в електронному вигляді позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість № 9001869925 та заяву про відмову постачальника надати податкову накладну №9085792564 без доданих копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог ПП «Прима-Буд» відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)
П.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Приписами ст.76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. (п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України)
Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року ПП «Прима-Буд». За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.11.2012 року № 4526/15-34183715. Акт направлено рекомендованим листом на адресу позивача (02230, м. Київ, пр. Маяковського, буд.30 кв.16) з повідомленням про вручення поштового відправлення, але акт повернуто на адресу ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС про що свідчить довідка поштового відділення від 02.01.2013 pоку пpo причини повернення «за закінченням строку зберігання». (а.с.9-10, 69-70)
Під час проведення камеральної перевірки перевіряючим встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 16 844,17грн. включена до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, на підставі податкової накладної № 917136/07 від 17.09.2012 року, отриманої від ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» (ІПН 320460326553), в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: у разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Враховуючи вишевикладене та згідно абз.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, відповідач прийшов до висновку, що по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року необхідно донарахувати суму податкового зобов'язання в розмірі 16 844,17грн. та суму штрафу у розмірі 4 211,04грн.
Під час перевірки були використані: податкова декларація з податку на додану вартість ПП «Прима-Буд» за вересень 2012 року (від 18.10.2012 року № 9064344827), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року (від 18.10.2012 року № 9064344906), дані бази Єдиного реєстру податкових накладних.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 10.01.2013 року № 0009831520 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 21 055,21грн. з якої основний платіж 16 844,17грн. та штрафна санкція 4 211,04грн. Вказане рішення отримане позивачем 14.01.2013 року, про що свідчить відповідна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с.11, 72)
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру податкових накладних, позивач за вересень 2012 року відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 917136/07 від 17.09.2012 року на загальну суму 101 065,00грн. у т.ч. ПДВ 16 844,17грн. виписаної ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» (ІПН 320460326553), у зв'язку з придбанням у нього товару - бікроеласт ЕКП сланець сірий 006274. (а.с.24, 73-78)
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі. (далі - Порядок)
Відповідно до п.8 Порядку, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.
Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття. (п.10 Порядку)
Із аналізу вказаних норм вбачається, що Податковий кодекс України визначає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення податкових накладних з порушенням вимог передбачених пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідно до листа № 89 від 08.04.2013 року ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр», податкова накладна від 17.09.2012 року була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних під № 917136/0007, а на паперовому носії податкова накладна виписана під № 917136/07. (а.с.29) Тобто, податкова накладна № 917136/07 від 17.09.2012 року в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником товарів ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» в вересні 2013 року не реєструвалася.
Як передбачено, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не мав права включати суму податку на додану вартість за податковою накладною № 917136/07 від 17.09.2012 року, виписаною ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр», до складу податкового кредиту в вересні 2012 року.
Крім того, законодавцем передбачені дії платника податку - покупця товару/послуг у цьому випадку, а саме, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем в січні 2013 року був направлений до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітний період за який виправляється помилка за вересень 2012 року з додатком 8 - заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), в якій позивач відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України заявив про порушення продавцем ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» (ІПН 320460326553) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 917136/07 на суму податку на додану вартість 16 844,17грн. В опису порушення зазначив, що продавець видав оригінал податкової накладної з відміткою про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а сам реєстрацію не провів. (а.с.79-83)
Суд зазначає, що згідно п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. (п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України)
Відповідно до п.50.3 ст.50 цього кодексу, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Із вищенаведеного судом встановлено, що уточнюючий розрахунок платник податків має право подавати тільки у разі самостійно виявленої помилки.
Отже, позивач повинен був надіслати заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток 8) до податкової декларації за звітний період вересень 2012 року, а не після проведення перевірки відповідачем податкової декларації за цей період та встановлення останнім цього порушення, а саме п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
Крім того, позивачу до заяви необхідно було додати копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що не було зроблено ПП «Прима-Буд».
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В процесі розгляду справи сторонами інших доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, сторонами не надавалося.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідач дійшов правильного висновку щодо порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та вважає винесене податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0009831520 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 16 844,17грн. та штрафної санкції у розмірі 4 211,04грн., таким що відповідає діючому законодавству.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд прийшов до висновку, що відповідачем у судовому засіданні доведено та підтверджено матеріалами справи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0009831520 та відсутність підстав для його скасування.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов приватного підприємства «Прима-Буд» задоволенню не підлягає.
Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні позову приватного підприємства «Прима-Буд» - відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 12 вересня 2013 року.
Постанову у повному обсязі складено 19 вересня 2013 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова