30.09.2013
Справа №2/489/1879/13
30 вересня 2013 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору найму житлового приміщення недійсним, -
У червні 2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати недійсним договір оренди житлового будинку по АДРЕСА_1, що був укладений його батьком ОСОБА_4 з ОСОБА_2 17 квітня 2009 р. Послався, що відповідачі - чоловік та дружина - з дітьми вселилися до будинку батька з дозволу останнього у квітні 2009 р. за плату з наміром подальшого викупу, але плату за найм житла вони заборгували і самочинно без письмового дозволу батька, а потім і його як власника, у зв'язку з переходом до нього в листопаді 2011 р. права власності на будинок, зробили ремонт, вартість якого завищена. Відносини між батьком та ОСОБА_2 оформлені лише розпискою про оплату останнім 1000 грн. щомісячно за проживання, а нібито складений 17 квітня 2009 р. договір за яким батьком передав ОСОБА_2 з сім'єю в оренду будинок на строк до 31 грудня 2010 р. з автоматичною пролонгацією до 23 грудня 2013 р. та правом ОСОБА_5 робити поліпшення в будинку та викупити його є підробкою. Крім того, договір за строком дії повинен був бути оформлений нотаріально і пройти державну реєстрацію, чого немає.
В судовому засіданні позивач з представником викладені позовні вимоги та їх обґрунтування підтримали. Від проведення судової почеркознавчої експертизи щодо визначення авторства підпису в спірному договорі оренди відмовилися.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування просила вирішити справу на розсуд суду з дотриманням інтересів неповнолітніх дітей відповідачів.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, допитавши свідка ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, встановив наступні обставини.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2012 р. відносно сторін у справі встановлені такі обставини, що не підлягають доказуванню в даній справі у відповідності до ст. 61 ч. 3 ЦПК України.
Позивач став власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі реєстрації договору дарування з 23 листопаду 2010 р. До укладання цієї угоди попереднім власником даного житлового будинку був ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 10 жовтня 1991 р. та свідоцтва про право власності від 26 березня 2010 р.
17 квітня 2009 р. ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користування на підставі договору оренди для цілей проживання.
Пунктами 1.3, 5.3. встановлена домовленість про те, що договір діє по 31 грудня 2010 р. та продовжується до 23 грудня 2013 р., якщо сторони після закінчення терміну дії договору продовжують його виконувати, а орендодавець за один місяць до закінчення дії договору не надав письмових заперечень.
Наступні угоди від 24 квітня 2009 р. і від 03 листопаду 2009 р. містять умов про надання згоди на проведення ремонту будинку, а також погодження видів ремонтних робіт та їх вартість.
Зазначений договір та додаткові угоди укладені у письмовій формі, відповідно до приписів ст.. 810-811 ЦК України, вони не містять умов про укладання цього договору з правом викупу, а тому немає підстав вважати, що така угода є нікчемною або неукладеною..
Договір від 17 квітня 2009 р. передбачає продовження його дії до 23 грудня 2010 р., якщо сторони після закінчення терміну дії договору продовжують його виконувати, а орендодавець за один місяць до закінчення дії договору не надав письмових заперечень.
Доказів про припинення виконання договору чи наявність заперечень ОСОБА_4 проти продовження дії договору, поданих у письмовому вигляді до 31 грудня 2010 р. сторонами не надано. Нездійснення реєстрації цього договору відповідно до правил ч. 2 ст. 158 ЖК УРСР при відсутності у ст.. 810 ЦК України та ст.. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» імперативних приписів про необхідність державної реєстрації договорів найму (оренди) житла не тягне за собою недійсність такого договору.
Встановлене свідчить, що договір оренди житла від 17 квітня 2009 р. продовжує свою дію до 23 грудня 2013 р.
Відповідно до приписів ст. 814 ЦК України зобов'язання за цим правочином перейшли від ОСОБА_4 до ОСОБА_1, який не вимагав розірвати договір з підстав викладених у ч.2, 3 ст. 825 ЦК України (а.с.60-61).
Отже, відповідно до обставин встановлених зазначеним рішенням апеляційного суду та правовому висновку щодо них, договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 19 квітня 2009 р. з додатковими угодами від 24 квітня 2009 р. і 03 листопаду 2009 р. з приводу оренди житлового будинку (а.с.10-13) є дійсним.
Виходячи зі змісту позову ОСОБА_1, його пояснень та пояснень його представника в суді, він стверджуючи, що єдиним документом, який підписаний обома сторонами (ОСОБА_4 і ОСОБА_2) з приводу проживання відповідачів в зазначеному будинку є розписка у формі договору від 05 квітня 2010 р., якою визначена форма та розмір оплати за проживання, усе ж таки просить визнати недійсним договір від 19 квітня 2009 р.
Однак, посилання в позові не спростовують обставин та висновку щодо них, викладених в наведеному рішенны апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2012 р., а тому у відповідності до ст. 203, 215 ЦПК України, визнавати договір оренди житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у суду підстав немає.
Крім того, суду надана копія додаткової судової - почеркознавчої експертизи від 16 жовтня 2012 р., яка за визнанням сторін проводилася при перевірці заяви позивача щодо дій відповідача ОСОБА_5 і висновком іншої експертизи не спростована, в якій міститься категоричний висновок щодо належності підписів в договорі оренди житлового будинку від 17 квітня 2009р., додаткової угоди від 24 квітня 2009 р., додаткової угоди №2 від 03 листопаду 2009 р., акті приймання - передавання будинку від 17 квітня 2009 р. саме ОСОБА_4
Пояснення ОСОБА_4 як свідка щодо не підписання ним договору з ОСОБА_5 та не надання дозволу на будівництво, суд не приймає, оскільки вони спростовуються сукупністю наведених вище доказів.
Показання свідка ОСОБА_6 (сусідки) що згоду син ОСОБА_4 - ОСОБА_1 дав на косметичний ремонт будинку та показання свідка ОСОБА_7 (знайомий ОСОБА_1) про те саме, до предмету спору не відносяться.
У зв'язку з наведеними вище обставинами, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.Г. Губницький