"25" вересня 2013 р. м. Київ К-49276/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І. В.,
Голубєвої Г. К., Ланченко Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АРС-Будівельні системи»
на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2008 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р.
у справі №8/56
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРС-Будівельні системи»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про скасування рішення, -
У грудні 2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю «АРС-Будівельні системи» (далі - позивач, ТОВ «АРС-Будівельні системи») звернулась до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2007 р. № 0000832202.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги касатор посилався на прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржені рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою ДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «АРС - Будівельні системи» з питань дотримання вимог валютного законодавства України, за результатами якої складено акт № 91/22-202-32311312 від 09.07.2007 р. Перевіркою встановлено, що позивач в порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», несвоєчасно забезпечив повернення валютних коштів в сумі 24 857,11 евро на один день та несвоєчасне надходження товару на суму 6 670,98 евро по зовнішньоекономічному контракту № 25-09/06 від 25.09.2006 року з Firm «Spanо nv» (Бельгія) на 20 днів.
На підставі акту перевірки ДПІ винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000832202 від 20.07.2007 р., відповідно до якого на підставі встановленого порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення рахунків в іноземній валюті» позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 409,32 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «АРС - Будівельні системи» несвоєчасно забезпечило повернення валютних коштів та несвоєчасне надходження товару, оскільки датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення вантажно-митної декларації (далі - ВМД).
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Судами встановлено, що між позивачем та Firm «Spanо nv» (Бельгія) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 25-09/06 від 25.09.2006 року щодо купівлі плит деревостружкових.
Відповідно до наданих банківських виписок із банківського рахунку позивача оплату товару було здійснено 01.02.2007 р. на суму 43 804,67 евро.
Із перерахованої 01.02.2007 р. суми враховано часткове перерахування в сумі 12 276,53 евро, як оплата за поставлений товар відповідно до ВМД № 72669 від 06.04.2007 р.
Крім того, на валютний рахунок платника податків в уповноваженому банку нерезидентом 03.05.2007 р., повернуті валютні кошти в сумі 24 857,11 евро в зв'язку з неможливістю виконання зобов'язань.
Товар згідно наданої до перевірки ВМД від 23.05.2007 р. № 164696 (ВДМ типу ІМ - 40) надійшов на загальну суму 6 670,98 евро.
Згідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Згідно зі ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до Митного кодексу України, поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту. При цьому пропуск через митний кордон у відповідності із п. 35 ч.1 ст. 1 Кодексу є дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
З аналізу положень зазначених статей вбачається, що час здійснення імпортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України.
Відповідно до п.1, п.2 та п.8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574, встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньо - економічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. При цьому, у наведеній нормі не обумовлено, що ВМД є єдиним документом, яким засвідчується дата фактичного переміщення товарів через митний кордон України.
Статтею 72 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.
З огляду на викладене датою імпорту є не дата оформлення ВМД типу ІМ-40, а дата фактичного перетину митного кордону України.
Як зазначено судами, граничний термін надходження продукції по імпортній операції передбачено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п.п. 3.1- 3.2 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортованими та лізинговими операціями», а саме до 02.05.2007 р. (01.02.2007 р. + 90 днів).
З матеріалів справи вбачається, що перетин митного кордону України був здійснений 20.04.2007 року, а отже, товар фактично ввезений на митну територію України та знаходився під митним контролем із додержанням зазначених строків.
Щодо порушення строків повернення валютних коштів в сумі 24 857, 11 евро колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з наявних у справі документів, а саме виписка з рахунку Дойче банку АГ Франкфурт-на-Майні до банку АТ ВТБ Банк, вбачається, що вказані кошти були повернені позивачем 28.04.2007 р., тобто в межах відповідного строку.
Вищевказані обставини та положення законодавства судами першої та апеляційної інстанції прийняті до уваги не були, що призвело до ухвалення судових рішень з порушенням норм матеріального права. З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню і ухвалюється нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АРС-Будівельні системи» - задовольнити.
Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р. у справі № 8/56 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2007 р. № 0000832202 - задовольнити.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2007 р. № 0000832202.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько
Судді: (підпис) Г. К. Голубєва
Помічник судді (підпис) Л.В.Ланченко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська