"01" жовтня 2013 р. справа № 1170/2а-2499/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Лукманової О.М. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2012 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» (далі - ТОВ «Вікторія-Феліз») звернулось до суду з позовом до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Кіровоградської ОДПІ ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000430224 від 12.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6250 грн., з яких за основним платежем в сумі 4166 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2084 грн.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просить в позові відмовити за безпідставністю вимог.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2012 позов задоволено, податкове повідомлення-рішення № 0000430224 від 12.07.2012 року скасоване, на користь позивача стягнені судові витрати в сумі 62,50грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем Кіровоградською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідом лені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписуваль ного технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Вікторія-Феліз») зареєстровано в Кіровоградській ОДПІ як платник податку на додану вартість.
Відповідачем Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевір ку ТОВ «Вікторія-Феліз» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Спецмонтаж-СВ» за період з 1.07.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 98/22-4/31146326 від 21.06.2012 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи положень п.198 .2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму в розмірі 4166 грн., у тому числі: за липень 2011 року в сумі 1239 грн., за серпень 2011 року в сумі -1399 грн., за вересень 2011 року в сумі 1528грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000430224 від 12.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6250 грн., з яких за основним платежем 4166 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2084 грн.
Визначаючи позивачу грошове зобов'язання з ПДВ, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП ТОВ «Спецмонтаж-СВ» , при вчиненні правочинів з яким виявлені порушення в частині недодержання вимог ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України , оскільки правочин з зазначеним контрагентом не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, цей правочин має ознаки нікчемності.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, ТОВ «Вікторія-Феліз» зареєстровано в Кіровоградській ОДПІ як платник податку на додану вартість.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Вікторія-Феліз» та контрагентом ТОВ «Спецмонтаж-СВ» 01 червня 2011 року укладено договір поставки автозапчастин №19.
Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Із матеріалів справи видно, що зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки здійснення ТОВ «Спецмонтаж-СВ» поставки товару по договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами списання матеріалів, довідкою спеціалізованого підприємства з вантажоперевезень «Нова пошта», яким здійснена доставка товару позивачу, банківськими виписками про оплату товару.
Окрім того придбані автозапчастини позивач установив на автотранспорт, який належить йому на праві власності.
Матеріалами справи підтверджено, що по податковим накладним (далі ПН), виписаним ПП ТОВ «Спецмонтаж-СВ» позивачем ТОВ «Вікторія-Феліз» віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за липень 2011 року по ПН №406, 407, 408 від 10.06.2011 року, ПН №410,411, 412 від 14.06.2011 року , ПН №435 від 29.06.2011 року, за вересень 2011 року по ПН № 427 , 428 від 1.09.2011 року, ПН № 441, 442 від 7.09.2011 року, ПН № 457,458,459, 460, 461, 462 від 27.09.2011 року.
Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту липня - вересня 2011 року, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.
Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом ТОВ «Спецмонтаж-СВ» правочину, рішення суду про визнання його таким, також не існує судових рішень, якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочинів зроблений на припущеннях.
Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента ТОВ «Спецмонтаж-СВ» протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операції з контрагентом ТОВ «Спецмонтаж-СВ» , а тому висновки податкового органу щодо збільшення платежу з податку на додану вартість згідно податкове повідомлення-рішення № 0000430224 від 12.07.2012 року за основним платежем 4166 грн. є неправомірними.
Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 2084 грн.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погод жується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним.
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.
За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні.
В силу ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача ТОВ «Вікторія-Феліз» правильно стягнені з Державного бюджету України судові витрати у сумі 62,50 грн., але зазначений в постанові суду першої інстанції порядок списання судових витрат з рахунка Кіровоградської ОДПІ є помилковим, в силу чого постанова в цій частині підлягає зміні.
Керуючись п. 1 п.2 ст. 198, ст. 201, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2012 року - змінити.
Абзац третій постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2012 року викласти в наступній редакції:
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз судові витрати у сумі 62,50 грн.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Д.В. Чепурнов