"21" серпня 2013 р. справа №1118/8634/12 (2а/1118/975/12)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання:Соломки М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини №2269 про визнання дій незаконними та стягнення грошового боргу за речове майно, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся 25.10.2012 року до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до Військової частини №2269 про визнання дій незаконними та стягнення грошового боргу за речове майно. Просив визнати дії відповідача незаконними, а також стягнути на свою користь невиплачений грошовий борг за речове майно у розмірі 1992,40 грн. та 544,09 грн.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2012 року даний позов залишено без задоволення. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що дію частини 2 статті 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинено статтею 2 ЗУ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Не погодившись з даним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норми матеріального права, судом неповно з'ясовані обставини справи. Посилається на те, що він проходив військову службу у військовій частині 2269 з 13.10.1999 року по 04.08.2010 року і був звільнений в запас по ст.26 п. 6 «в» (за віком). Згідно довідки №456 від 11.10.2012 року йому була нарахована грошова компенсація на речове майно в розмірі 1992,40грн. та довідки № 197 від 03.10.2012 року йому нарахована заборгованість за недоотримане речове майно в розмірі 544,09грн., яку не виплачено. Вказує на Постанову №1444 КМУ від 28.10.2004 року, якою передбачено право військовослужбовців на отримання речового майна (Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час) та на ч.2, ч. 4 статті 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В судове засідання сторони не з'явились, про час та день судового розгляду повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст.41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач був звільнений в запас наказом командувача внутрішніх військ МВС України №70 о/с від 29.07.2010 року за п.6 «в» ст.26 (за віком) та виключений зі списків особового складу військової частини №2269.
Відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Частиною 4 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюється КМУ з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Право військовослужбовців та отримання речового майна, передбаченого Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених Постановою КМУ від 28.10.2004 року №1444.
Однак, дію ч.2 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинено ст.2 ЗУ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків, або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ МВС, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (далі - Закон № 1459-ІІІ) дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, на момент звернення позивача для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII.
Таким чином суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права та процесуального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини №2269 про визнання дій незаконними та стягнення грошового боргу за речове майно - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212, ч.5 ст.254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак