"09" жовтня 2013 р. справа № 2а-2767/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
15 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача провести перерахунок та сплатити пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року, з урахуванням підвищення її на 30 % від мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2011 року позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 14 травня 2010 року включно - залишено без розгляду.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2011 р. позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконною бездіяльність відповідача щодо не призначення, не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 15.05.2010 року по 30.09.2010 року. Зобов'язано відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена, за період з 15.05.2010 року по 30.09.2010 року.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.
При цьому в матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання в якому зазначено дату смерті позивача 14 березня 2013 року.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що право на отримання підвищення до пенсії, як дитини війни, є особистим правом фізичної особи, а отже, дані правовідносини не допускають правонаступництва та припиняються у разі смерті фізичної особи, якій належить зазначене право.
Згідно до ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Виходячи з вище викладеного, суд апеляційної інстанції вважає що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, але в силу обставин зазначених п.5 ч.1 ст. 157 КАС України, підлягає визнанню нечинною із закриттям провадження по справі.
Керуючись п. 5 ст. 157, ст. 197, п. 5 ст. 198, 203, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2011 року - визнати нечинною.
Провадження в адміністративній справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко