03 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5372/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
при секретарі судового засідання - Іванюк Є.В.,
за участю:
представника позивача - Дробот Р.В.,
представника відповідача - Решетнік М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавський автоагрегатний завод» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
04 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Полтавський автоагрегатний завод» (далі - позивач, ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 серпня 2013 року №0001362308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 12847,50 грн, з яких: 8565,00 грн за основним платежем, 4282,50 грн - штрафні (фінансові) санкції та №00001292308, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3481,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 870,25 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд» (далі - ТОВ «Хімтрейд»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Аттомо-торгівельний дім» (далі - ТОВ «Аттомо-торгівельний дім»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Металелектромаш» (далі - ТОВ «Металелектромаш»), Міжгалузевим науково-технічним комплексом «Практика» (далі - МНТК «Практика») підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Під час господарських операцій з позивачем підприємства були зареєстровані платниками ПДВ.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів за №1076-р від 27.12.1994, з 29.12.1995 підприємство перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві, 27.06.1997 зареєстроване платником ПДВ.
Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
У період з 08.07.2013 по 15.07.2013 згідно наказу від №202 від 15.07.2013 ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Металоелектромаш», ТОВ «Аттомо-торгівельний дім», ТОВ «Хімтрейд», МНТК «Практика».
Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на суму 8565,00 грн, чим порушено вимоги пункту 138.2 статті 138, пункту 141.1. статті 141 Податкового кодексу України, а також завищення від'ємного значення ПДВ на 3481,00 грн, чим порушено вимоги пунктів 201.1., 201.4. статті 201 Податкового кодексу України /арк. с. 15/.
За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт перевірки №280/22-08/00232124 від 24.07.2013 /арк. с. 8-15/.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2013 року №0001362308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 12847,50 грн, з яких: 8565,00 грн за основним платежем, 4282,50 грн - штрафні (фінансові) санкції та №00001292308, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3481,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 870,25 грн /арк. с. 16, 17/.
Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06 серпня 2013 року №0001362308, №00001292308, суд встановив наступне.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно акту перевірки підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3481,00 грн стали господарські операції позивача з ТОВ «Металоелектромаш», ТОВ «Аттомо-торгівельний дім», ТОВ «Хімтрейд», МНТК «Практика».
Судом встановлено, що у період з січня 2012 року по червень 2012 року на підставі укладених договорів з ТОВ «Металелектромаш», ТОВ «Аттомо-торгівельний дім», ТОВ «Хімтрейд», МНТК «Практика» позивач придбав у зазначених контрагентів стальопластик, шестигранники, різці зубострогальні, патрони, свердла, фрези шпоночні, голівку конічну абразивну, метчик.
На підтвердження факту реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивач надав платіжні доручення, приймальні акти, видаткові та податкові накладні, розрахунки-фактури /арк. с. 109-113, 115-117, 119-127, 129, 131-133, 135-136, 137-139, 140-141, 143-160, 162-164, 166-189, 191-192/.
Транспортування придбаного інструменту здійснювалось ТОВ «Нічний експрес», ТОВ «Нова пошта» та власним транспортом ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» /арк. с. 114, 118, 130, 136а, 139а, 142, 145а, 152а, 161а, 165, 187/.
Придбаний у контрагентів інструмент позивач використовував у власній господарській діяльності на підтвердження чого надав суду місячний ліміт гостованого інструменту, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів /арк. с. 98-107, 194-208/.
На підставі господарських операцій з контрагентами позивачем сформовано податковий кредит.
Дослідивши надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку суд вважає їх такими, що відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Металоелектромаш», ТОВ «Аттомо-торгівельний дім», ТОВ «Хімтрейд», МНТК «Практика».
Враховуючи те, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій, суд вважає висновок ДПІ у м. Полтаві про заниження податку на прибуток на суму 8565,00 грн та завищення від'ємного значення ПДВ на 3481,00 грн неправомірним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2013 року №№0001362308, 00001292308 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позовні вимоги ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод» обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Полтавський автоагрегатний завод» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 06 серпня 2013 року №№0001362308, 00001292308.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства «Полтавський автоагрегатний завод» витрати зі сплати судового збору в розмірі 171 (ста сімдесяти однієї) гривні 99 (дев'яноста дев'яти) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2013 року.
Суддя К.І. Клочко