Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 жовтня 2013 р. Справа №805/1778/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.
при секретарі судового засідання - Вітязь Х.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донлекс» (м. Донецьк)
до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі Головного
управління Міндоходів Донецької області
про скасування податкового повідомлення - рішення
за участю
представників сторін: від позивача - Головко А.О.
від відповідача - Псарев О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донлекс» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення від 09.11.2012 року № 0000102344 з податку на додану вартість на загальну суму 600500 грн.
Ухвалою суду від 18.09.2013 року було здійснено заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецьку Державної податкової служби на належного відповідача - Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі Головного управління Міндоходів Донецької області (надалі - відповідач).
Заявою від 01.10.2013 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.11.2012 року № 0000102344 з податку на додану вартість на загальну суму 600500 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Реальність господарських угод підтверджується первинними документами, які надані до матеріалів справи. Спірні контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій знаходились у Єдиному державному реєстрі, відповідно мали право на здійснення господарської діяльності. Вирок у кримінальній справі відносно ТОВ «Союз КДС» відсутній. Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.11.2012 року встановлена відсутність порушення позивачем кримінального кодексу та вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базіс Торг», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд». Позивачем для запобігання фіктивності підприємництва були вчинені відповідні заходи та від контрагентів витребувані копії правовстановлюючих документів. Крім цього, позивач має усі необхідні умови для реального виконання укладених угод, що підтверджується відповідними документами.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та посилається на наступне. Під час проведення перевірки позивача встановлена наявність правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та здійснювались по ланцюгу постачання позивача за вересень, грудень 2010 року. Постачальниками позивача були ПП «Укрторпартнер», ПП «Базис торг», ПП «Комманд», ПП «Кримспедтехнолоджи», які мають ознаки сумнівності. Згідно постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 15.05.2012 року по кримінальній справі № 69-0146 в ході досудового слідства встановлено, що позивач у період 2009-2012 років мав фінансово-господарські стосунки з одним з суб'єктів господарювання, відносно директора якого порушено вказану кримінальну справу. Податковими органами АР Крим складено акти про неможливість проведення зустрічних перевірок з питань правомірності проведення господарських відносин між позивачем та вказаними контрагентами за період 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. Зазначені контрагенти - постачальники позивача не поставляли йому товар. Таким чином, позивач не мав права на податковий кредит за вересень 2010 року у сумі - 480400 грн.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 08.01.2008 року, номер запису в ЄДР 12661020000029004, код ЄДРПОУ 35682910, знаходиться на обліку відповідача з 09.01.2008 року, згідно свідоцтва № 100289262 є платником податку на додану вартість (надалі ПДВ).
12.09.2012 року Державною податковою службою України позивачеві був направлений запит № 69-0146/432т-2 із вимогою про надання документів на підтвердження фінансово-господарських операцій із ПП «Комманд», ПП «Базис торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи» та інші за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.
На вказаний запит позивачем були надані необхідні первинні документи разом із супровідним листом, на якому 14.09.2012 року міститься відмітка старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України В.А. Мазуркевича про отримання цих документів.
Листом від 18.09.2012 року позивач повідомив відповідача, що усі необхідні документи щодо підтвердження взаємовідносин із вказаними контрагентами знаходяться у Головному слідчому управлінні ДПС України.
У вересні 2012 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства в ході взаємовідносин із ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП «Базис торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441) за вересень 2010 року, за результатами якої складений акт перевірки від 24.09.2012 року № 2383/22-313/35682910.
На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення, які висновком щодо результатів розгляду заперечень на акт невиїзної документальної перевірки від 08.11.2012 року за № 22773/10/22-3 залишенні без задоволення.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.11.2012 року № 0000102344, яким позивачеві визначена сума ПДВ за основним платежем 48000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% у сумі 120100 грн.
З акту перевірки вбачається наступне. Позивачем у вересні, грудні 2010 року за рахунок підприємств, які мають ознаки сумнівності, а саме: ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП «Базис торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441), сформований податковий кредит на загальну суму 532400 грн., з яких вересень 2010 року - 480400 грн., грудень 2010 року - 52000 грн. Відповідно до отриманої постанови слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 15.05.2012 року по кримінальній справі № 69-0146, яка порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4 та директора ТОВ БВП «Строитель - плюс» ОСОБА_5, фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, здійснювалось створення та придбання суб'єктів господарювання (ПП «Ротонда торг», ПП «Гвабарит - груп») з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4 в мінімізації податкових зобов'язань, що заподіяло державі велику матеріальну шкоду, а також пособництві йому в умисному ухиленні від сплати податків. Досудовим слідством встановлено, що на території АР Крим група осіб протягом 2009-2012 років переслідуючи корисну мету, спрямовану на здійснення економічних злочинів, організувала злочину схему незаконної діяльності. Також було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарювання, у тому числі і зазначені контрагенти позивача. Використовуючи банківські рахунки та реквізити вказаних підприємств зазначені особи оформлювали неіснуючі господарські операції. Досудовим слідством також встановлено, що одним з суб'єктів господарювання, які мали стосунки із вказаними підприємства є позивач. Податковими органами АР Крим також складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками по вказаним контрагентам позивача. Вказаними актами перевірок встановлені порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. Також не підтверджена реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств із контрагентами покупцями та постачальниками за цей період у урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. Враховуючи те, що вказані підприємства не поставляли товар позивачеві, відповідно позивач не міг його придбати. Таким чином, в наявності угоди без мети реальних наслідків, тобто нікчемні, що не створюють юридичних наслідків.
В порушення п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон) позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту податкові накладні , виписані при здійсненні нікчемних правочинів з ПП «Комманд», ПП «Базис торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи» за вересень 2010 року.
На підставі викладеного, відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем порушені вимоги ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662 ,655, 656 ЦК України та п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 480400 грн., який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону, у редакції, яка діяла на момент вчинення спірних господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
П.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем з ПП «Команд» був укладений договір щодо надання рекламних послуг від 01.07.2010 року, з ПП «Укрторгпартнер» - договір про надання послуг щодо підготування та розміщення реклами на телебаченні від 01.07.2010 року, з ПП «Базис торг» та ПП «Кримспецтехнолоджи» - договори про розміщення рекламних зображень на спеціальних конструкціях від 01.07.2010 року.
Зазначені договори були укладені в один період, оскільки саме в цей період позивач займався рекламуванням своєї діяльності.
На виконання вказаних договорів позивачем до матеріалів справи були надані первинні документи, а саме: податкові накладні, рахунки - фактури, акти здавання - прийому робіт, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки про сплату позивачем наданих послуг. Отримані позивачем послуги були відображені ним у журналах - ордерах та відомостях по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками».
У вказаних актах щодо прийому наданих послуг чітко визначені місця розташування зовнішньої реклами та сітілайтах, бігбордах у м. Донецьку, тобто зазначені саме вулиці, проспекти та бульвари, також зазначено про розміщення реклами на телебаченні.
Крім цього, надані фото рекламних зображень, які підтверджують факт наявності зовнішньої реклами та факт їх знаходження (розміщення) на спеціальних конструкціях.
Позивачем суду надані також штатні розклади по підприємству станом на момент виконання спірних угод та по теперішній час, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за третій квартал 2010 року, накази по особовому складу, договори про отримання в оренду нежитлових приміщень. Зазначені документи свідчать про наявність у позивача усіх необхідних ресурсів для виконання господарської діяльності, зокрема, спірних угод.
Суми податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних від зазначених контрагентів, відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2010 року.
Позивачем до матеріалів справи також надані витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по зазначеним контрагентам на підтвердження того факту, що станом на момент укладання угод та їх виконання контрагенти позивача були внесені до вказаного реєстру, діючими.
Згідно абз. 2 п. 7 Висновків Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України за 2010-2011 роки визначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником ПДВ до податкового кредиту (постанова від 31.01.2011 року справа № 21-47а-10).
Крім цього, висновки відповідача стосуються саме того, що по ланцюгу постачання контрагенти позивача нічого не отримували, відповідно не могли нічого поставити позивачеві і відповідно позивач не міг отримати від них ніякого товару, але у даному випадку, між позивачем та його вказаними контрагентами були укладені договори не постачання товарів, а саме про надання послуг. Таким чином, у даному випадку, відсутня необхідність отримання контрагентами позивача послуг від інших підприємств, які знаходяться попереду у ланцюзі постачання.
За таких обставин, висновки відповідача щодо нікчемності господарських угод щодо надання послуг є хибними.
Таким чином, з наведеного вбачається, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ПП «Команд», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис торг» та ПП «Кримспецтехнолоджи» мали реальний характер.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність вищевказаних кримінальних справ, з огляду на наступне.
Відповідачем був наданий запит від 28.03.2013 року до ГСУ ДПС України стосовно стану кримінальних справ № 69-0146 та № 69-0160.
На вказаний запит надана відповідь від 18.04.2013 року за № 1567/7/99-99-09-01-17, якою відповідача повідомлено, що досудове розслідування по справі № 69-0146 закінчено, справа направлена до Київського районного суду м. Сімферополя.
Судом був наданий запит до зазначеного суду, згідно наданої відповіді розгляд справи не закінчено, судове засідання призначено на 03.09.2013 року. Але станом на момент винесення рішення (станом на 02.10.2013 року) вироку Київського районного суду м. Сімферополя не надходило. У телефонному режимі було повідомлено, що розгляд справи не відбувся, змінено колегію судів, стосовно дати остаточного рішення інформація не надана.
Відповідачем до суду також наданий вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 року по іншій справі № 123/3318/13-к, провадження № 1-кп/123/147/2013 відносно ОСОБА_6, яка протягом 2009-2010 років здійснювала злочинну діяльність шляхом створення та придбання суб'єктів господарювання (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності певних осіб. Судом встановлено, що із цією метою ОСОБА_6 здійснила реєстрацію деяких юридичних осіб, у тому числі ПП «Кримспецтехнолоджи». Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки цих підприємств нею та групою осіб було здійснено пособництво наступним службовим особам: генеральному директору ТОВ «Союз КДС» Кірюшку С.М., головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» Дубраченко В.Г., директору ТОВ «Південна будівельна компанія» Філіппову І.Л., директору ТОВ «Крикомплекс» та директору ТОВ «Будком» Васильєву О.В.
Таким чином, аналіз наведеного доводить, що серед зазначених осіб, яким було здійснено пособництво, підприємство позивача відсутнє.
Крім цього, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.11.2012 року по кримінальній справі № 69-0160 відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно службових осіб позивача за фактами службового підроблення та використання підроблених документів, фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків та привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем при проведенні фінансово-господарських операцій із ПП «Команд», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис торг» та ПП «Кримспецтехнолоджи», за відсутністю в діяннях складу злочинів, передбачених ст. ст. 191, 205, 212, 358, 364, 366 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що між позивачем та вказаними підприємствами дійсно відбувались господарські операції. По цим операціям було встановлено повне їх виконання сторонами. При цьому, директор позивача особисто обстежував і перевіряв якість, терміни і повному наданих послуг. Документи, що підтверджували надання рекламних послуг надходили позивачеві кур'єрською поштою, він їх підписував та відправляв назад. Підтвердженням наданих послуг є акти виконаних робіт, фотоматеріали, компакт - диски з відеороликами, акти попередніх податкових перевірок, при яких не встановлено порушень податкового законодавства. Вказані документи, фотоматеріали та компакт-диски були надані до матеріалів кримінальної справи. Фактичність надання рекламних послуг також підтверджується особистим оглядом предметів та рекламних стендів при проїзді по території Донецької області.
З наведеного вбачається, що у наявності відсутній процесуальний документ в рамках кримінального провадження (справа № 69-0146) із вказаними обставинами, якщо відповідач вважає, що в даному випадку мале місце скоєння злочину. Крім цього, процесуальним документом по іншій кримінальній справі встановлено фактичне виконання господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання із невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).
З наведенного вбачається, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, тобто припущеннями.
Крім цього, у постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».
Крім цього, п. 18 вказаної постанови передбачено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
За таких обставин, податкові органи мають право лише звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.
Відповідачем суду також не доведена, тобто не надано належних доказів, наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів.
Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами та відповідного заниження ПДВ за вересень 2010 року у сумі 480400 грн. є протиправними.
З огляду на протиправність збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ, відповідно відповідачем безпідставно були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 120100 грн.
Ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на зазначене, при прийняті спірного рішення відповідач діяв всупереч вимогам законодавства; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; недобросовісно; нерозсудливо та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 року № 0000102344 не може вважатися обґрунтованим та законним, відповідно підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З огляду за ззаначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2294 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі Головного управління Міндоходів Донецької області від 09.11.2012 року № 0000102344 з податку на додану вартість на загальну суму 600500 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донлекс» судові витрати у сумі 2294 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 02.10.2013 року у присутності представників сторін.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2013 року.
Суддя Маслоід О.С.