Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 вересня 2013 р. Справа №805/11953/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 година 00 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., при секретарі судового засідання Тимохіній Я.Ю.,
за участю представників сторін:
позивача - Харакоза О.М.;
відповідача - Морозової Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Першотравневому районі Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення адресної допомоги, витрат на поховання і витрат з виплати та доставки адресної допомоги,
Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі Донецької області звернулось до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Першотравневому районі Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не були прийняті до заліку спільним актом щомісячної звірки особових справ пенсіонерів суми допомоги на поховання, виплачені сім'ям померлих, або особам, які здійснили поховання осіб, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року включно на загальну суму 138 288,70 гривень, чим порушено право органу Пенсійного фонду на відшкодування зазначених пенсійних виплат. Просив суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача сума 1 157,23 гривень, є сумою витрат позивача на доставку щомісячної адресної допомоги.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, надала відзив на адміністративний позов. З наданого відзиву, вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог за наступних підстав. Позивачем не надано доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті потерпілих з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я на підприємстві, який має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів, законодавством не передбачений захист прав позивача, шляхом підписання актів звірки за особовими справами потерпілих, відсутність підстав відшкодування витрат на виплату і доставку адресної допомоги. З урахуванням вищезазначеного, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 3 вересня 2013 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Управлінням Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області була виплачена допомога на поховання ОСОБА_3 сім'ї померлого або особам, які здійснювали поховання відповідно до статей 37, 38, 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 1 688,00 гривень.
Судом встановлено, що сторонами були підписані акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за листопад 2012 року та таблиця розбіжностей до інформації про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по Першотравневому району за зазначений період. Відповідачем підписаний зазначений акт та таблиця розбіжностей, але не прийнято до заліку суму витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_3. Факт виплати вказаної суми допомоги відповідачем не оспорюється. Спірною обставиною є правомірність відмови відповідача прийняти до заліку та відшкодувати позивачу зазначену суму витрат допомоги на поховання.
Статтею 1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 16/98), встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Закону № 16/98, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Статтею 25 Закону № 16/98, перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі - Закон № 1105), закріплено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Відповідно до статті 21 Закону № 1105, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні; організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Пунктом 8 статті 34 Закону № 1105, передбачено, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, затверджено Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі - Порядок № 826). Зазначеним Порядком врегульовано питання проведення Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 826, витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку № 826, закріплено, що організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання закріплений у Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (надалі - Порядок № 1232).
Згідно з абзацами 1, 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105, у разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини 4 статті 26 Закону № 16/98, частини 2 статті 24 Закону № 1105 вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Суд зазначає, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105. Так, зокрема, стаття 21 Закону № 1105 пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначених вище пенсій.
Судом встановлено, що на підприємстві, де працював ОСОБА_3 був складений акт про нещасний випадок на виробництві №11 від 17.12.1985 року, який наявний в матеріалах справи. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Урзуфської сільської ради Першотравневого району Донецької області ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до розрахунку заборгованості по особам, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період листопад 2012 року судом вбачається, що сім'ї ОСОБА_3 була виплачена допомога на поховання у розмірі 1 688,00 гривень.
Суд зазначає, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Документів, які б свідчили про причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, позивачем суду не надано.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, смерть ОСОБА_3 сталась не від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а отже не підпадає під дію пункту 8 статті 34 Закону № 1105, тим самим не має прийматися до заліку та відшкодовуватися Фондом. Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування понесених витрат на поховання ОСОБА_3 за рахунок Фонду.
Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області про стягнення витрат на виплату та доставку допомоги на поховання, яка з огляду на приписи статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правових акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частини не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення державної адресної допомоги та відповідних витрати з її виплати і доставки, суд зазначає наступне.
В період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року позивачем були складені та надані на підписання акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. В які була включена щомісячна державна адресна допомога та відповідні витрати з її виплати та доставки на загальну суму 136 600,70 гривень. За результатами розгляду наданих позивачем актів відділенням Фонду були складені таблиці розбіжностей до інформації про відшкодування відділенням Фонду вказаних витрат, по яким суми виплаченої державної адресної допомоги та відповідні витрати з виплат і доставки пенсій не були прийняті до заліку за вказаний період.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачені ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-XIV, відповідно до якої Фонд зобов'язаний у встановленому порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Механізм відшкодування Пенсійному фонду Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань регулюється Порядком, затвердженим спільною постановою правління ПФУ та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 5-4/4 від 04.03.2003 року.
Відповідно до зазначеного Порядку між органами ПФУ та органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань проводяться щомісячні звірки витрат на відповідні виплати між органами ПФУ та органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Результати звірок щомісячно подаються головним управлінням ПФУ та управлінням виконавчої дирекції Фонду у АРК, областях, м. Київа та Севастополя. Узгоджена на зазначеному рівні довідка подається до ПФУ та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та є підставою для перерахування Фондом відповідних коштів Пенсійному фонду України. Тобто, відшкодування відбувається на централізованому рівні. Проведення розрахунків між робочими органами Фондів в районах та містах обласного значення не передбачений Порядком.
Крім цього, відповідачем було зазначено, що п. 4 Порядку визначено витрати, які підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Державної адресної допомоги в цьому переліку не має.
Органами, через які Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює покладені на нього права та обов'язки щодо соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105, є його правління та виконавча дирекція.
Статтею 18 Закону № 1105, передбачено, що виконавча дирекція є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, йому підзвітна, проводе свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, які визначені його Статутом, організує і забезпечує виконання рішень правління Фонду. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків є лише робочими органами виконавчої дирекції Фонду і не наділені повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на центральному рівні лише органами Фонду, які здійснюють безпосереднє управління ним.
Згідно з пп. "г"та "д"п. 1 ст. 21 Закону № 1105, на Фонд соціального страхування від нещасного випадку, в тому числі, покладено обов'язок з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасного випадку сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасного випадку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасного випадку, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасного випадку в рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасного випадку в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Таким чином, зі змісту ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" вбачається, що умовою виникнення відповідальності Фонду за здійснення страхових виплат, в тому числі і виплату пенсії, є настання страхової події, яка пов'язана з виконанням трудових обов'язків, згідно з договорами, що укладаються між роботодавцями та працівниками. Отже, у разі відсутності у відділеннях Фонду особових справ зазначених осіб, Фонд не має правових підстав для здійснення відшкодувань Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності або по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно зі ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058, п. 1.1 Положення „Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", затвердженого наказом Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.05.2002 року за № 442/6730, Пенсійний фонд України, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР, встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі статті 25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до п. 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону № 1105-XIV, Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між управлінням Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області та відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у Першотравневому районі Донецької області підписані Акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та державна адресна допомога за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року.
Згідно таблиць розбіжностей та розрахунку суми позовних вимог по видам платежів за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року різниця складає 138 288,70 гривень, з них - сума сплаченої щомісячної адресної допомоги - 135 443,47 гривень, допомога на поховання - 1 688,00 гривень, витрати на виплату та доставку пенсій - 1 157,23 гривень.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений ст. 21 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Кабінет Міністрів України постановою № 265 встановив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 %, на двох - 120 %, на трьох і більше - 150 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 постанови № 265, встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до ст. 46 Закону № 1105-XIV, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Також суд зазначає, що з положень ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" вбачається, що законом не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Крім того, відповідно до п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок) встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати УПФ витрати на виплату державної адресної допомоги.
Крім того суд зазначає, що згідно пп. 7 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набув чинності 01.01.2011 року, Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Відповідно до ч. 15 ст. 8 вказаного Закону суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску (у відсотках). Таким чином, відповідач отримує лише встановлений Законом відсоток єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інші частини єдиного внеску у відсотках розподіляються між іншими Фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Грошові кошти на виплату пенсій громадянам з 01.01.2011 року надходять до Пенсійного фонду України з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відсоток єдиного внеску, який Пенсійний фонд України перераховує Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України використовується останнім для виконання статутних завдань відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 р. № 21-57а11 та від 20.06.2011 р. № 21-59а11.
Отже, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області в частині зобов'язанні відповідача відшкодувати витрати з виплати щомісячної державної адресної допомоги та відповідних витрат з її виплати та доставки за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року на загальну суму 136 600,70 гривень не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії по підписанню Актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд зазначає, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 4 зазначеного вище Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, зокрема: щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію.
Пунктом 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).
Відповідно до п. 6 та 7 Порядку Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі вказаного акту узагальнюють і узгоджують відповідну довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та, яку подають відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вказаної довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Таким чином, спосіб захисту (відновлення) порушеного права, а саме прийняття до заліку списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та підписанню за відповідний період на певну суму акта щомісячної звірки витрат по особових справах зазначених осіб, також прийняття до відшкодування витрат по таким особам та зобов'язання Фонду забезпечити їх відшкодування, не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 30 вересня 2008 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яворівському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій.
Вказане судове рішення відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків та прийняття до відшкодування витрат по таким особам має застосовуватися за відсутності спору.
У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання підписання цих актів, прийняття до заліку, прийняття до відшкодування витрат та забезпечення їх відшкодування, адже вказаний Порядок (п. 2 Порядку) визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Враховуючи те, що законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено подання управліннями Пенсійного фонду України до суду позовів із заявленим позивачем способом захисту порушеного права, в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Першотравневому районі Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення адресної допомоги, витрат на поховання і витрат з виплати та доставки адресної допомоги - відмовити повністю.
Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 23 вересня 2013 року, в присутності представників сторін.
Постанову складено у повному обсязі 30 вересня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бабіч С.І.