43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
"06" липня 2006 р.
Справа № 02/131-64А.
Господарський суд Волинської області у складі: судді Костюк С.В.,
при секретарі судового засідання Сур'як О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Гриценко Н.І., доручення № 06д.10/11 від 04.04.06
від відповідача: Шкіринець Ю.М., доручення № 111 від 04.07.06
Розглянув справу
за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Самарівський»
про стягнення 3080 грн. 53 коп.
Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.
В судовому засіданні сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України. Заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступило.
Суть спору: Позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача 3080грн. 53коп. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів за 2005 рік в кількості 1 чоловіка.
При цьому позивач посилається на те, що статтею 19 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (подальшому - Закону) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Згідно поданого відповідачем звіту Ф 10-ПІ середня облікова чисельність працюючих за 2005 рік становила 113 чоловік, отже норматив для працевлаштування інвалідів згідно ст. 19 Закону становив 5 чоловік, однак у 2005 році на підприємстві працювало 4 інваліда.
Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємством самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Відповідач в поясненні на позовну заяву від 06.07.2006 за № 99 та в судовому засіданні позовні вимоги заперечує, вказуючи, що вини підприємства в непрацевлаштуванні інвалідів немає, на підприємство Законом України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не покладено обов'язок підбирати та працевлаштовувати інвалідів, зі сторони Фонду не вжито заходів по працевлаштуванню інвалідів у 2005 році, хоча робочі місця в кооперативі були створені. Крім того, колективним договором товариства встановлено мінімум вихододнів для інвалідів.
В підтвердження зазначеного в поясненні представлено щомісячні звіти про наявність вільних робочих місць (форми №3-ПН), в яких вакантні робочі місця для інвалідів.
Дослідивши обставини справи, господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача безпідставна, а тому в позові слід відмовити.
При цьому суд виходить з наступного.
Статтею 19 Закону України «про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закону) визначено норматив працевлаштування інвалідів для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання в розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767 (далі - Порядок), відповідно до п.4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку).
Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п.3 ст.9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом пункту 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін - стягуються в примусовому порядку.
Згідно із звітом СВК «Самарівський» за формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість інвалідів» в товаристві у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 113 чоловік, отже норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів - 5 чоловік; кількість працевлаштованих інвалідів на підприємстві відповідача у звітному періоді - 4 чоловіка; річний фонд заробітної плати на підприємстві - 348100 грн., розмір середньої річної заробітної плати працівника - 3080,53 грн. (348100:113).
Сума штрафних санкцій за непрацевлаштування 1 інваліда за розрахунком Фонду складає 3080,53 грн.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону, відповідальність за незабезпечення нормативів по працевлаштуванню інвалідів покладається на керівника підприємства.
З матеріалів, представлених відповідачем, вбачається, що в товаристві у 2005 році працювало 4 інваліда, щомісячно у 2005 році підприємство подавало звіти форма № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потребу працівників, в графі 4 яких вказувались наявні робочі місця для інвалідів. Колективним договором підприємства встановлено мінімум вихододнів для інвалідів.
Водночас, позивачем при заявлені позову не представлено доказів, щодо виконання відповідними державними установами та громадськими організаціями обов'язків, покладених на них ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що СВК «Самарівський» було вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, передбачена ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Виходячи з викладеного та керуючись Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», практикою вирішення даної категорії спорів Верховним Судом України, ст.ст. 69,72, 158-160 КАС України, господарський суд,
1. В позові відмовити.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя С.В.Костюк
Дата виготовлення повного тексту
постанови 11.07.2006р.