Головуючий у 1 інстанції - суддя Ковальова Т. І.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
18 лютого 2009 року справа № 2-а-15570/08/1270
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронової Г. М. Нікуліна О. А. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
не з'явився,
від відповідача:
не з'явився, заявлено клопотання про розгляд скарги за відсутністю представника
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від
12 листопада 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-15167/08 (суддя Ковальова Т.І.)
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська
про
визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії
Позивач звернувся 24 липня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 2) до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська (далі по тексту - УПФУ в Ленінському районі м. Луганська) про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати протягом липня-грудня 2007 року підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язання відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за липень-грудень 2007 року в сумі 735 грн. 30 коп.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року (арк. справи 14) позовні вимогиОСОБА_1. були задоволені. Суд першої інстанції визнав незаконною бездіяльність УПФУ в Ленінському районі м. Луганська щодо невиплатиОСОБА_1. підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, зобов'язав УПФУ в Ленінському районі м. Луганська здійснити виплатуОСОБА_1. підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням фактично виплачених сум, стягнув з Державного бюджету України на користьОСОБА_1. судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову та провести судове засідання без участі представника.
Позивач про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді не скористався.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 згідно паспорту НОМЕР_1, виданого Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 27 січня 2001 року (арк. справи 4), народилась 1 січня 1942 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було 3 роки. Статус позивача як дитини війни підтверджується посвідченням (арк. справи 3).
Позивач зазначив, що має право на доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що відсутні нормативні акти згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору є виплата позивачу як дитині війни підвищення до пенсії в 2007 році.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є вірним.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача по невиплаті позивачу підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся 3 червня 2008 року (арк. справи 4) до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії як дитині війни, відповідач листом (арк. справи 5) відмовив в перерахунку підвищення до пенсії за заявою позивача, виплата підвищення до пенсії як дитині війни позивачу відповідачем не здійснювалася, тому, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З огляду на те, що апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється відповідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України в межах апеляційної скарги відповідача, а позивачем постанова суду першої інстанції оскаржена не була, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення постанови суду першої інстанції без змін згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-15570/08 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-15570/08 - без змін.
Повний текст ухвали складений, підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 18 лютого 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ О.А.Нікулін