Головуючий у 1 інстанції - суддя Мілєйко Є. Д.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
25 лютого 2008 року справа № 2-а-161/08/0534
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронова Г. М. Шаптала Н. К. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
ОСОБА_1 - особисто,
від відповідача:
не з'явився, надане клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
ОСОБА_1, Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради
на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області
від
11 грудня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-161/08 (суддя Мілєйко Є. Д.)
за позовом
ОСОБА_1
до
Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради
про
визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня
Позивач звернувся 13 жовтня 2008 року до Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області з позовною заявою (арк. справи 1-3) до Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (далі по тексту - Микитівське УПСЗН Горлівської міської ради) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2006-2008 роки, стягнення з відповідача недоплачену суму разової грошової допомоги за 2006- 2008 роки в сумі 8878 грн.
Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області ухвалою від 21 жовтня 2008 року (арк. справи 7) відкрив провадження в адміністративній справі, тобто з порушенням строку, встановленому частиною 3 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою від 11 грудня 2008 року (арк. справи 33) Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 Суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня за 2008 рік, стягнув з Микитівського УПСЗН Горлівської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3448 грн. на користь ОСОБА_1
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також відповідач в апеляційній скарзі вказав про розгляд справи за відсутності відповідача.
Позивач під час судового розгляду проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив суд залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Позивач є інвалідом війни 2 групи, що підтверджено посвідченнями (арк. справи 4).
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.
Згідно довідки відповідача (арк. справи 6) позивачу, як інваліду війни 2 групи, було виплачено щорічну разову грошову допомогу: за 2006 рік - 330 грн., за 2007 рік - 360 грн., за 2008 рік - 400 грн.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції станом на дні виплати визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи - вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» № 1344-ІV від 27 листопада 2003 року передбачено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 гривень, інвалідам війни 2 групи - 160 гривень, інвалідам війни 3 групи - 130 гривень.
На 2006 рік дія частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни згідно з Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року N 3235-IV та відповідно до статті 30 цього ж закону про державний бюджет було встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги здійснюється інвалідам війни 2 групи в розмірі 330 гривень. Згідно довідки відповідача позивачу у 2006 році було виплачено 330 грн., тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання дій відповідача правомірними при нарахуванні та виплаті позивачу, як інваліду війни 2 групи, суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2006 рік у розмірі 330 грн. та відповідно правильно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам 2 групи в розмірі 360 грн.
Відповідач посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова допомога за 2007 рік була виплачена позивачу у встановленому цією нормою розмірі 360 грн.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік для позивача - інваліда війни 2 групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:
- відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом,
- розмір мінімальної пенсії за віком в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року складав 410 грн. 06 коп.,
- розмір щорічної разової допомоги за 2007 рік складає 3280 грн. 40 коп. (410 грн. 06 коп. х 8),
сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до вищенаведеного складає 2920 грн. 48 коп. (3280 грн. 40 коп. - 360 грн.).
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2006, 2007 роки з посиланням на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань» передбачено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 2 групи здійснюється в розмірі 400 грн.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 були визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 20 - 22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за якою інвалідам війни 2 групи, до яких відноситься позивач, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, передбачено, що для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений наступний розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
З врахуванням викладеного, розмір недоплаченої позивачу, як інваліду війни 2 групи, щорічної разової допомоги за 2008 рік складає 3448 грн. (481 грн. х 8 - 400 грн., де 481 грн. - розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановлений на період з 1 квітня 2008 року по 31 червня 2008 року), яка і було правильно визначено судом першої інстанції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Стосовно застосування судом першої інстанції строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Застосування цієї норми Цивільного кодексу України, до правовідносин щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня узгоджується з тим, що згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2006-2008 роки, колегія суддів зазначає наступне.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача за виплатою недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2006-2008 роки, та відповідно відповіді відповідача на такі звернення, у зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що позивачем в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено наявність дій відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, таким чином позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2006-2008 роки задоволенню не підлягають, постанова суду першої інстанції зміні.
З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин річного строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України та визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в перерахунку позивачу недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, що відповідно до вимог статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-161/08 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-161/08 - задовольнити частково.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-161/08 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2006-2008 роки, стягнення з відповідача недоплачену суму разової грошової допомоги за 2006- 2008 роки в сумі 8878 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу до 5 травня за 2007, 2008 роки на загальну суму 6948 грн. 64 коп., з якої за 2007 рік - 2920 грн. 48 коп., за 2008 рік - 3448 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
В задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова складена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 25 лютого 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді Г.М.Міронова
Н.К.Шаптала