Суддя першої інстанції Ковальова Т.І. справа № 2-а-16539/08/1270
Суддя-доповідач Дяченко С.П.
Україна
19 лютого 2009 року м. Донецьк
зал судового засідання №3 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дяченко С.П.,
суддів: Сіваченко І.В.,
Нікуліна О.А.,
при секретарі судового засідання за участю представника позивача:
Фаліні І.Ю., Нестеренко Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від
29 вересня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-16539/08 (суддя Ковальова Т.І.)
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області
про
визнання дій незаконними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії,-
Представники позивача, звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 вдова інваліда 3 групи, внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЄС. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на пенсію розмір, якої не повинен бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Просив зобов'язати відповідача призначити йому пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року позов ОСОБА_1.- частково задоволено. Визнано незаконними дії посадових осіб управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області зробити перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_1. в розмірі 50 % від пенсії годувальника, а також компенсації по втраті годувальника в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року.
З постановою суду управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області не погодилось, подало апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, норми законодавства. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог та заяву від 05.02.09 року в якої просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
При апеляційному перегляді справи, представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, тому керуючись статтею 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін належним чином повідомлених не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, встановила наступне.
При вирішенні даного спору, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1, є вдовою інваліда 3 групи, внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЄС.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного працездатного члена сім'ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідно до норм ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, чоловік позивачки, як інвалід 3-ї групи пов'язаної з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС, мав право на основну - державну пенсію у розмірі 6 - мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію у розмірі 50% - мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів, аналізуючи норми права відносно пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вважає, що при вирішенні даного спору, суд першої інстанції, прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, про необхідність, при розгляді даної справи, керуватися саме нормами ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими розмір основної - державної пенсій для інвалідів 3-ї групи постраждалих від Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим 6 - ти мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 50 % мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія судів погоджує висновок суду першої інстанції, відносно того що дія редакції Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 із змінами і доповненнями на 09.07.2007 року, де в ст. 52 передбачено, що щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України
Колегія суддів вважає, дані висновки суду першої інстанції обґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе і право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.
Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017 від 05.10.2000р., основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 зазначеного Закону основні державні соціальні гарантії встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008року по справі № 1-28/2008), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, п.2 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія; -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року по справі №2-а-16539/08/1270 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ Дяченко С.П.
Судді: /підпис/ Сіваченко І.В.
/підпис/ Нікулін О.А.
З оригіналом вірно:
Суддя - доповідач Дяченко С.П.