Україна
Постанова
Іменем України
5 березня 2009 року м. Донецьк
справа № 2а-571/1231
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
суддів: Шаптала Н.В., Міронової Г.М.
при секретарі судового засідання
Козлової О.М.
розглянувши у відкритому апеляційні скарги
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради, представника позивачаОСОБА_1ОСОБА_3
на постанову
Стахановського міського суду Луганської області
від
20.10.2008 року
по адміністративній справі
№ 2а-571/2008р.
за позовом
ОСОБА_2
до третя особа
Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Головне управління Державного казначейства України у Луганській області
про
визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2008 року по справі № 2а-571/08 в частині вирішення вимог про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за періоди 1999-2005, 2007 р.р. - скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради за рахунок державного бюджету недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 1999-2005р.р., 2007 в сумі 18 293,3 грн.
В частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення допомоги на оздоровлення за 2006р. постанову суду 1 інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
Україна
Іменем України
5 березня 2009 року м. Донецьк
справа № 2а-571/1231
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
суддів: Шаптала Н.В., Міронової Г.М.
при секретарі судового засідання
Козлової О.М.
розглянувши у відкритому апеляційні скарги
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради, представника позивача ОСОБА_1ОСОБА_3
на постанову
Стахановського міського суду Луганської області
від
20.10.2008 року
по адміністративній справі
№ 2а-571/2008р.
за позовом
ОСОБА_2
до третя особа
Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Головне управління Державного казначейства України у Луганській області
про
визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
В квітні 2008р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за період 1999- 2007р.р. в сумі 20193,30 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, з 1992 року і перебуває на обліку в УПСЗН Стахановської міської ради.
Відповідно до ч. 4 та 7 ст. 48 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується у таких розмірах: учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Розмір мінімальної заробітної плати становив:
- з 1.01.1999 р. по 31.03.2000 р. - 74 грн. (Закон № 366-Х1У від 25.12.1998 р.)
- з 1.12.2006р. по31.03.2007р.- 400грн. (Закон №3235-1Vвід20.12.2005 р.)
- з 1.10.2007 р. по 31.12.2007 р. -460 грн. (Закон № 489-У від 19.12.2006 р.)
- з 1.01.2008 р. по 30.03.2008р. - 515 грн. (Закон № 107 від 28.12.2007р.)
- з 1.04.2008р. по 20.09.2008р. - 525 грн. (Закон № 107 від 28.12.2007р.)
Йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення: за 1999 рік - у лютому 2000 р. в розмірі 26,70 грн.; за 2000,2001,2002,2003,2004 та 2005 р.р.- взагалі не виплачували; за 2006 рік - в грудні 2006 р. в розмірі 100 грн.; за 2007 рік - в грудні 2007 р. в розмірі 100 грн.
УПСЗН були порушені приписи ст. 48 Закону № 796, а тому з цього відповідача належить стягнути недоплачену допомогу в сумі 20193,30 грн.
Судом 1 інстанції позов задоволений частково і стягнуто з УПСЗН недоплачені суми на оздоровлення за 2003-2005р.р. та 2007р. в розмірі 5560 грн.
Визначаючи суму спірної допомоги за 2003,2004,2005р. суд з урахуванням факту невиплати допомоги на оздоровлення за вказані періоди взагалі, виходив із розміру мінімальної заробітної плати на кінець відповідного року, а за 2007р. без урахування виплачених 100 грн.
Що стосується вимог за 1999-2002 р.р., суд 1 інстанції їх вважав необґрунтованими так як функція здіснення виплат допомоги на оздоровлення на відповідача була покладена лише з 29.10.2003р., а вимоги про стягнення допомоги за 2006р. є безпідставними у зв»язку із зупиненням на цей рік дії ст. 48 Закону № 796
Не погодившись з таким рішенням, УПСЗН та представник позивача подали апеляційні скарги, в яких просили постанову суду в частині вирішення справи не на їх користь, скасувати та постановити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Представники сторін за викликом до суду не з»явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає що скарга УПСЗН задоволенню не підлягає, а скарга представника позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836) та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 562) усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі
З моменту прийняття постанов №№ 836, 562 встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.
Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови № 836 та № 562.
Відповідно до ст. 63 Закону № 796 фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету.
Стаття 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює право учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС отримувати компенсацію за шкоду, заподіяну здоров»ю і відповідно до преамбули цього закону, та згідно із ст. 1 загальних його положень, виплата цієї компенсації є забезпеченням реалізації конституційного права на охорону життя і здоров»я, забезпеченням соціального захисту постраждалих від аварії, і відшкодування шкоди спричиненої ушкодженням здоров»я, є державною політикою.
Тобто виплата спірної компенсації з моменту прийняття закону № 796 є виключно функцією держави.
Повноваження здійснювати цю функцію покладено саме на управління праці та соціального захисту населення, а тому судова колегія вважає, що за вимогами позивача по усім вказаним спірним періодам, належним відповідачем є Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради.
Відповідно до ст. 268 ч.1 п.3 Цивільного кодексу України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я, а тому доводи відповідача про необхідність застосовувати приписи ст.ст. 99, 100 КАС України є безпідставними.
Таким чином на користь позивача з відповідача належить стягнути допомогу на оздоровлення за 1999 р. в сумі 343, 3 грн. (75х5-26,70), за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 р.р. виходячи із розміру мін. заробітної плати на час звернення до суду (525 грн.), так як допомога не виплачувалася взагалі, в сумі 2625 грн. за кожний рік, і за 2007р. в сумі 2200 грн. (460х5-100), а усього 18 293,3 грн.
Дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.
Таким чином в 2006р. виплачуючи спірну допомогу в розмірі 100 грн., відповідач діяв правомірно і суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимог позивача, щодо стягнення допомоги на оздоровлення за цей період у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195-196, п.п. 1,3 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 202, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2008 року по справі № 2а-571/08 в частині вирішення вимог про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за періоди 1999-2005, 2007 р.р. - скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради за рахунок державного бюджету, недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 1999-2005р.р., 2007 в сумі 18 293,3 грн.
В частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення допомоги на оздоровлення за 2006р. постанову суду 1 інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/ Д.В.Ляшенко
Судді: /підпис/ Н.К.Шаптала
/підпис/ Г.М.Міронова
З оригіналом згідно:
Суддя Д. В. Ляшенко