Головуючий у 1 інстанції - суддя Копилова С. Є
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
25 лютого 2009 року справа № 2-а-103/08/0512
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронова Г. М. Шаптала Н. К. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
ОСОБА_1 -за дов. від 3 квітня 2008 року;
від відповідача:
не з'явився, надане клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради
на постанову Дзержинського міського суду Донецької області
від
17 листопада 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-103/08 (суддя Копилова С. Є.)
за позовом
ОСОБА_2
до
Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради
про
визнання відмови неправомірною, стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік
Позивач звернувся 22 квітня 2008 року до Дзержинського міського суду Донецької області з позовною заявою (арк. справи 1-3) до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради (далі по тексту - УПСЗН Дзержинської міської ради) про визнання неправомірною відмову відповідача у здійсненні виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, стягнення з відповідача недоплачену суму щорічної разової допомоги за 2007 рік в розмірі 2542 грн., зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату щорічної разової грошової допомоги в розмірі, встановленому статтею 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Дзержинський міський суд Донецької області ухвалою від 5 травня 2008 року (арк. справи 10) відкрив провадження в адміністративній справі, тобто з порушенням строку, встановленому частиною 3 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою від 17 листопада 2008 року (арк. справи 27-29) Дзержинський міський суд Донецької області задовольнив частково позовні вимогиОСОБА_2. Суд першої інстанції визнав неправомірною відмову відповідача у виплатіОСОБА_2. разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірі, встановленому статтею 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнув з УПСЗН Дзержинської міської ради на користьОСОБА_2. недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2542 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач заявив клопотання про розгляд справи за відсутністю відповідача.
Представник позивача під час судового розгляду проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач віднесений до 1 категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом 3 групи, що підтверджено посвідченням (арк. справи 8, 9). Статус позивача як інваліда війни 3 групи підтверджений посвідченням (арк. справи 8).
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.
Пунктом 2 частини 2 статті 7 вищевказаного закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Згідно довідки відповідача (арк. справи 5) позивачу, як інваліду війни 3 групи, було виплачено щорічну разову грошову допомогу у квітні 2007 року - 300 грн.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції станом на дні виплати визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи - вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам 2 групи в розмірі 360 грн.
Відповідач посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова допомога за 2007 рік була виплачена позивачу у встановленому цією нормою розмірі 300 грн.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік для позивача - інваліда війни 3 групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:
- відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом,
- розмір мінімальної пенсії за віком в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року складав 410 грн. 06 коп.,
- розмір щорічної разової допомоги за 2007 рік складає 2870 грн. 42 коп. (410 грн. 06 коп. х 7),
- сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до вищенаведеного складає 2570 грн. 42 коп. (2870 грн. 42 коп. - 300 грн.), а не 2542 грн., як було визначено судом першої інстанції, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Проте, судом першої інстанції в резолютивній частині постанови вказано про стягнення недоотриманої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня з відповідача без зазначення того, що таке стягнення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З врахуванням вищевикладеного та наявності в матеріалах заяви позивача до відповідача (арк. справи 4) з вимогою про доплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік та листа відповідача (арк. справи 5), колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у виплаті недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.
Суд першої інстанції розглянув справи з порушенням двомісячного терміну, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, проте дане порушення не призвело до невірного вирішення судом першої інстанції справи по суті.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального права в частині невірного визначення розміру недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня та не визначення в резолютивній частині постанови про стягнення з відповідача недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік за рахунок коштів Державного бюджету України, що врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 17 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-103/08 задовольнити частково.
Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 17 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-103/08 - змінити.
Викласти абзац 3 резолютивної частини постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 17 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-103/08 в наступній редакції:
«Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік в розмірі 2570 грн. 42 коп.»
В іншій частині постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 17 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-103/08 залишити без змін.
Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 25 лютого 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді: Г.М.Міронова
Н.К.Шаптала