Суддя першої інстанції - Очеретний О.В.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
Україна
Іменем України
13 лютого 2009 року справа № 2-а-656/08/1231
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Білак С.В.
Сухарька М.Г. при секретарі судового засідання
Безруковій В.М.
за участю представників:
від позивача:
не з'явився
від відповідача: від третьої особи:
не з'явився не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову Стахановського міського суду Луганської області
від
25 листопада 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-656/08 (суддя Очеретний О.В.)
за позовом
ОСОБА_1
до третя особа
Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Головне управління Державного казначейства України у Луганській області
про
визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплачених сум компенсації при встановленні інвалідності та державної щорічної допомоги на оздоровлення,-
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 25 листопада 2008 року по справі № 2-а-656/08 позов ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради задоволений частково, внаслідок чого визнана бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради щодо призначення та сплати Єсіну Івану Володимировичу щорічної допомоги на оздоровлення в 2007р. та одноразової компенсації незаконними; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради зробити перерахунок призначеної Єсіну Івану Володимировичу щорічної допомоги на оздоровлення, встановивши її розмір 5 мінімальних заробітних плат за 2007р., розраховуючи в розмірі мінімальної заробітної плати, визначеної на момент виплати; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради на користь ОСОБА_1за рахунок коштів Державного бюджету України недосплачену допомогу на оздоровлення за 2007р. в сумі 1880грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача, позивача, третьої особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином. Скаржник просив справу розглянути за його відсутністю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1від 18.04.00р. (арк. справи 16), та з 04.04.2000р. йому встановлена 3 група інвалідності, з 04.04.03р. - 2 група інвалідності, пов'язаною з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчать довідки обласної МСЕК № 199937 від 04.04.00р., № 0031806 від 04.04.03р.).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон).
Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата інвалідам 2 групи допомоги у розміри п'яти мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 21. Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000р. N 987, (в редакції чинній до 16.09.05р.) виплата громадянам щорічної допомоги на оздоровлення провадиться управліннями праці та соціального захисту населення рай(міськ)держадміністрацій за місцем їх проживання.
Відповідачем 12.08.02р., 16.09.04р., 24.05.04р., 03.02.05р., 16.05.06р., 28.03.07р. позивачу була виплачена допомога на оздоровлення за 2000-2001рр. в сумі 21,50грн. за кожен рік, за 2003р., 2005р. в сумі 26,70грн. за кожний рік, 2006-2007рр. в сумі 120грн. за кожен рік, розмір якої встановлений постановами Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.05р., «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996р. За 2002р., за 2004р. допомога на оздоровлення відповідачу не виплачувалась. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав за 2000р. - 165грн., за 2001р. - 237грн., за 2002р. - 165грн., 2003р. - 205грн., за 2004р. - 237грн., за 2005р. - 262грн., за 2007р. - 400грн., Таким чином, розмір допомоги, з урахуванням виплаченої позивачеві сум, становить: за 2000р. - 638,5грн., за 2001р. - 926,5грн., за 2002р.- 660грн., за 2003р. - 998,3грн., за 2004р. - 1158,3грн., за 2005р. - 1283,3грн., за 2007р. - 1880грн.
Колегія суддів вважає безпідставною виплату допомоги позивачу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.05р., «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996р., оскільки, ніякого обмеження стосовно зазначеного у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розміру компенсації ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України не застосовував.
Стосовно нарахування та виплати позивачеві допомоги на оздоровлення в 2006 році в сумі 120грн., колегія суддів зазначає, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV від 20.12.2005р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік», який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, і тому відповідачем правомірно була нарахована та виплачена позивачу щорічна допомоги на оздоровлення за 2006р. в сумі 120,00грн.
Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким була зупинена дія, у том числі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню у 2007 році.
Згідно до п. 25 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000р. N 987 (в редакції чинній до 16.09.05р.) виплати громадянам компенсацій, допомоги та надання пільг провадяться від дня набуття права на них, але не раніше дня одержання посвідчення встановленого зразка або інших документів, що підтверджують статус постраждалих, та з дня подання письмової заяви. За приписами наведеної норми письмова заява подається громадянином один раз на всі види компенсацій та допомоги. У разі зміни обставин заява поновлюється.
За таких обставин, посилання відповідача на відсутність заяви позивача на виплату допомоги на оздоровлення за 2002р., 2004р. та на виплату одноразової компенсації за встановлення групи інвалідності, одноразової компенсації за встановлення інвалідності вищої групи колегією суддів не прийнято до уваги.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.
Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
На дату встановлення позивачеві 3 групи інвалідності (04.04.00р.) розмір мінімальної заробітної плати складав 90 грн.
Таким чином, одноразова компенсація, яка підлягає сплаті позивачеві, становить 2700грн. (30 мінімальних заробітних плат х 90грн.)
За приписами наведеної норми у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
На дату встановлення позивачеві 2 групи інвалідності (04.04.03р.) розмір мінімальної заробітної плати складав 185грн. згідно Закону України від 26.12.2002р. № 372-VI.
Тому, одноразова компенсація, яка підлягає сплаті позивачеві, становить 2775грн. (15 мінімальних заробітних плат х 185грн.).
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлювати інші строки для звернення до адміністративного суду. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, ст. 76 «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з частковим порушенням норм матеріального права.
Керуючись статтями 24, 94, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 25 листопада 2008 року по справі № 2-а-656/08 - задовольнити частково.
Скасувати постанову Стахановського міського суду Луганської області від 25 листопада 2008 року по справі № 2-а-656/08.
Позовні вимоги ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2000-2007рр., одноразової компенсації за встановлення групи інвалідності, одноразової компенсації за встановлення інвалідності вищої групи задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради щодо недонарахуванню та невиплаті Єсіну Івану Володимировичу допомоги на оздоровлення за 2000-2005, 2007рр., одноразової компенсації за встановлення групи інвалідності, одноразової компенсації за встановлення інвалідності вищої групи.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради на користь ОСОБА_1за рахунок коштів державного бюджету України недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2000-2005, 2007рр. в розмірі 7544,9грн., одноразову компенсацію за встановлення 3 групи інвалідності в сумі 2700 грн., за перехід з 3 на 2 групу інвалідності в сумі 2775грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 13 лютого 2009 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: С.В. Білак
М.Г. Сухарьок