Суддя першої інстанції Арапіна Н.Є. справа № 2-а-324/08/0549
Суддя-доповідач Дяченко С.П.
Україна
27 січня 2009 року м. Донецьк
зал судового засідання №3 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дяченко С.П.,
суддів: Сіваченко І.В.,
Нікуліна О.А.,
при секретарі судового засідання:
Фаліні І.Ю.,
за участю: позивача представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1., ОСОБА_2, Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області
на постанову Торезького міського суду Донецької області
від
17 листопада 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-324/08 (суддя Арапіна Н.Є.)
за позовом
ОСОБА_1
до третя особа
Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області
про
визнання неправомірною відмови у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської АЄС і має 3-тю групу інвалідності. Просив стягнути на його користь щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2006, 2007 роки.
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 17 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області при визначенні ОСОБА_1. сум допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1. недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 р. в сумі 3834 грн. за рахунок коштів Державного бюджету. В іншій частині позову відмовлено.
З постановою Торезького міського суду відповідач не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Під час апеляційного перегляду справи позивач просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, представник відповідача - задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.
Позивач, ОСОБА_1., є особою, яка віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, визнаний інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії на ЧАЄС.
Суд першої інстанції вірно визначився, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №3054-III), передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам 3 групи - чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області виплатило ОСОБА_1. щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 рік - 21,50 грн., за 2005 р., 2006, 2007 роки - по 90 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Відповідно до вимог ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою №836, на яку посилається відповідач, всупереч Закону №3054-III , (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі. Між тим, з моменту прийняття постанови №836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Окрім цього, як вбачається зі справи Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року № 63134/00 «Кечко проти України»: «Якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки ці положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань».
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України №3054-III та Закони України Про державний бюджет на 2004, 2005, 2007 роки, тобто, суд правильно задовольнив позов і зобов'язав зробити перерахунок щорічної грошової допомоги з урахуванням отриманих позивачем коштів.
Вимоги щодо компенсації на оздоровлення за 2006 рік не підлягають задоволенню, так як відповідно до п. 37 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», на 2006 рік зупинена дія абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплат компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 17 листопада 2008 року по справі № 2-а-324/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірною відмови у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ Дяченко С.П.
Судді: /підпис/ Сіваченко І.В.
/підпис/ Нікулін О.А.
З оригіналом вірно:
Суддя - доповідач С. П. Дяченко