23 лютого 2009 року №22а-9458/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді-доповідача - Багрія В.М.,
суддів: Обрізка І.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Ткач О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу
за апеляційною скаргою - Державного казначейства України
на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2008 року у справі №2-а-359/08
за позовомОСОБА_1
до управління праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України
про зобов'язання виплатити разову грошову допомогу,-
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про зобов'язання виплатити разову грошову допомогу.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що відповідно до ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй, як інваліду війни ІІ групи щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком. Однак, всупереч цим вимогам грошова допомога за 2004-2007 роки виплачувалась не в повному обсязі.
На підставі вищенаведеного, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги за 2004-2007 роки як інваліду війни ІІ групи в розмірі 8 370,40 грн..
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2008 року позов задоволено.
Зобов'язано Міністерство фінансів України та Державне казначейство України виділити Міністерству праці та соціальної політики України кошти для перерахунку управлінню праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради на виплату разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" за 2004-2007 роки позивачу ОСОБА_1у сумі 8367,60 грн.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради виплатити ОСОБА_1разову грошову допомогу, передбачену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" за 2004-2007 роки у сумі 8367,60 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржило Державне казначейство України, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Державне казначейство України не здійснює виплат щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім того, судом не взято до уваги, що виплата грошової допомоги для учасників війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Апелянт просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволені позовних вимог до Державного казначейства України.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що вона є інвалідом війни ІІ групи, якій відповідно до вимог ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Розмір отриманої позивачкою у 2004-2007 році разової грошової допомоги до 5 травня не відповідає вимогам зазначеного Закону і сума заборгованості перед ОСОБА_1 виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму за 2004-2007 рік, становить 8367,60 грн. та підлягає стягненню з Міністерства фінансів України та Державного казначейства України.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_1є інвалідом війни ІІ групи, якій відповідно до вимог ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було обмежено розмір щорічної допомоги до 5 травня, встановленої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1у частині стягнення на її користь заборгованості з виплати щорічної допомоги за 2007 рік.
При визначенні розміру такої заборгованості колегія суддів виходить із того, що станом на 01.04.2007 року розмір прожиткового мінімуму, а відтак і мінімальної пенсії за віком, становив 410,06 грн.
З врахуванням виплаченої відповідачем у 2007 році ОСОБА_1щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 360 грн., сума заборгованості перед позивачкою становить 2920,48 грн. (410,06 х 8 - 360) та підлягає виплаті у повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про зобов'язання Міністерства фінансів України та Державного казначейства України виділити Міністерству праці та соціальної політики України кошти для перерахунку управлінню праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради на виплату разової грошової допомоги, оскільки така виплата повинна проводитися УПСЗН Тернопільської міської ради в силу вимог ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбаченого Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірів щорічної грошової допомоги як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України»).
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо аналогічних спірних виплат за 2005-2006 рр., на думку колегії суддів, судом першої інстанції безпідставно не враховано тієї обставини, що положення ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет на 2005 рік» та ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік», на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнанні не були та своєї чинності не втратили.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 спірні роки, на думку колегії суддів, немає.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що строк на звернення до суду з вимогами в частині виплат за 2004р. позивачкою пропущено з поважних причин, оскільки позивачкою не наведено достатніх об'єктивних причин, які б позбавляли її можливості звернутися за захистом своїх порушених прав до суду з часу прийняття 01 грудня 2004 року Конституційним Судом України рішення за №20-рп, яким визнавалися неконституційними положення ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік».
Крім того, згідно із ч.4 ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року.
Оскільки на час прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення №20-рп закінчився встановлений законом строк виплати разової грошової допомоги, колегія суддів приходить до переконання про неможливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1в частині проведення таких виплат за 2004 рік.
Так як, постанова суду першої інстанції є незаконною, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову шляхом зобов'язання УПСЗН Тернопільської міської ради провести нарахування та виплату позивачу разової допомоги за 2007р. в сумі 2920,48 грн.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державного казначейства України задоволити частково.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2008 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради Тернопільської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1як інваліду війни ІІ групи одноразову щорічну допомогу за 2007 рік в розмірі 2920,48 грн. (дві тисячі девятсот двадцять гривень сорок вісім копійок).
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : І.М. Обрізко
В.В.Ніколін