Справа № 2-а-9927\08\2570
09 лютого 2009 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.,
при секретарі Ясинському С.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Дідика В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2622 про стягнення вартості не отриманого речового майна, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 2622 про стягнення компенсації за не отримане речове майно в розмірі 2534,71 грн. Свої вимоги мотивує тим, що з 2002 року він проходив службу в Збройних силах України на 23.02.2007 року був звільнений зі служби за п. 63 «а» (після закінчення строку контракту). Під час служби належне речове майно не видавалося в зв'язку з його відсутністю у військовій частині, а відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право на отримання грошової компенсацій замість належного йому речового майна. Крім того позивач просить продовжити пропущений строк звернення до суду, оскільки вважає його пропущеним с поважних причин, так як він звертався до військового місцевого суду Київського гарнізону, до Деснянського районного суду м. Чернігова, однак його позовні заяви були повернуті, як підсудні розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі та підтримав пояснення викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі та пояснив, що дію ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та сімей», яка давала позивачу таке право, в частині одержання грошової компенсації за не отримане речове майно зупинено Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» і цей закон є діючим та не визнаний не конституційним. В бюджетах України за минулі роки не передбачено витрат на грошову компенсацію за речове майно військовослужбовцям.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З урахуванням того, що відповідач на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду не наполягає, суд вважає за необхідне розглянути і вирішити справу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 92-пм від 16.11.2006 року звільнений з військової служби в запас за пунктом 63 підпунктом «а» - після закінчення строку контракту «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України», затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 року № 1053\2001 та Наказом командира військової частини А 2622 від 23.02.2007 року № 44 виключений зі списків особового складу частини з 23.03.2007 року.
ОСОБА_1 перебував на речовому забезпеченні у в/ч А 2622, належне йому речове забезпечення в повному обсязі не отримував, в зв'язку з відсутністю належного майна у відповідача, що не заперечується представником відповідача.
Посилання відповідача на те, що згідно Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який давав право на отримання військовослужбовцям грошової компенсацій замість неодержаного речового майна є неправомірним, оскільки відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», редакція якого діє на час звернення позивача до суду, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в термін, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей » - Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п. 27, 28 Постанови Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 року «Про забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час» військовослужбовці, звільнені у запас або відставку, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Як вбачається з довідкиНОМЕР_1, виданої позивачу в/ч А 2622, загальна сума заборгованості за не отримане ним речове майно складає 2534,71 грн.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка давала право на одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна, однак, виходячи з аналізу тексту цього закону, суд вважає, що вказана норма Закону поширюється тільки на військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу в Збройних Силах України, а позивач звільнений зі служби в Збройних Силах України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, але в судовому засіданні представник відповідача не довів правомірність дій в/ч А 2622 щодо несвоєчасного забезпечення позивача речовим майном.
Враховуючи викладене та з урахуванням того, що позивач не був своєчасно забезпечений належним речовим майном з вини відповідача, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 2534,71 грн.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А 2622 - задовольнити.
Стягнути з військової частини А 2622 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно в розмірі 2534 (дві тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 71 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 35 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Є.О.Сорочко
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі - 13.02.09р.