Справа № 2-а-5840/08/0970
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 лютого 2009 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Кузишин Р.М.,
за участю: прокурора Крижановського О.М.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Івано-Франківського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості,
03.11.2008 року військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості в сумі 33 397,01 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідачами недораховано позивачу доплату до пенсійного забезпечення за період з 2000-2007 роки, як інваліду війни.
В подальшому прокурор позовні вимоги уточнив, просив стягнути 24 721,81 грн недорахованої суми доплати до пенсійного забезпечення за період з 01.01.2000 року по 01.09.2006 року з відповідача по справі Івано-Франківського обласного військового комісаріату .
У судовому засіданні позивач та представник позивача уточнені прокурором позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що ОСОБА_1 протягом більше 27 років проходив військову службу в ЗСУ, інвалід війни ІІІ групи з 01.09.1998 року та з 01.06.2005 року інвалід війни ІІ групи. Вважають, що розмір пенсії позивача повинен нараховуватись згідно ЗУ “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто підвищений за період з 01.01.2000 року по 01.09.2006 року на 350% мінімальної пенсії за віком - інвалідам війти другої групи та на 200% мінімальної пенсії за віком інвалідам війни ІІІ групи.
Представник відповідача Івано-Франківського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.
Представник відповідача Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, подав суду заперечення проти позову, з якого вбачається, що позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки підвищення до пенсії позивачу виплачувались згідно чинного законодавства.
Вислухавши прокурора, позивача, його представника, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 більше 27 років проходив військову службу в ЗСУ, з 01.09.1998 року визнаний інвалідом війни ІІІ групи, а з 01.06.2005 року - інвалідом війни ІІ групи.
Звільнений з військової служби в зв»язку з виходом на пенсію, яку і одержує в даний час.
Згідно ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні пенсійної справи за №ХД 15716 з 01.01.2000 року по 01.09.2006 року вищевказана надбавка позивачу, як інваліду війни нараховувалась та виплачувалась в розмірі визначеному постановами КМУ за №342 від 19.03.1996 року та №831 від 26.07.1996 року в судовому засіданні - виходячи з 16 грн. 62 коп., а з 2002 по 2006 рік - в розмірі 69 грн. 69 коп. згідно постанови КМУ №1 від 03.01.2002 року. Не заперечив дану обставину в судовому засіданні і позивач.
Суд вважає розмір підвищення до пенсії, а тому відповідно і дії відповідача Івано-Франківського обласного військового комісаріату правомірними, при цьому не приймає до уваги посилання позивача на мінімальний розмір пенсії, визначений ст.28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з нижчевикладеного.
Згідно ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Суд не вбачає за можливе застосування даної норми в порядку ч.7 ст.9 КАСУ, оскільки аналогія закону застосовується у випадку відсутності закону, який регулює відповідні правовідносини. В даному випадку розмір підвищення до 01.01.2006 року регулювався постановами КМУ, які є нормативно-правовими актами, не скасовувались та не були визнані неконституційними. Так відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію статті 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці і встановлення мінімального розміру пенсії за віком" від 20.02.1996 року №49/96-ВР, Постанов Кабінету Міністрів України в ід 19.03.1996 року №342, від 26.07.1996 року №831 , від 03.01.2002 року №1, від 27.08.2003 року №1350 мінімальну пенсію за віком було встановлено у розмірі 1 500 000 крб. з 1 серпня її розмір був збільшений в 1,108 раз і склав (після проведення грошової реформи) 16,62 грн. Постановами КМУ №1 від 03.01.2002 року та №1350 від 27.08.2003 року встановлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок підвищень, підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
За таких обставин застосування у спірних правовідносинах даної норми в частині визначення мінімального розміру пенсії в розмірі прожиткового мінімуму не допускається, тому вимога позивача не може ґрунтуватись на даній нормі та є безпідставною.
Тому підвищення до пенсій виплачувались позивачу правомірно згідно вищевказаних постанов КМУ, так як останні були спеціальною нормою і підлягали до застосування у спірних правовідносинах.
Крім того при визначенні нормативно-правового акту, яким необхідно було керуватись при визначенні розміру доплат суд враховує наступне.
Відповідно до п. 6 ч.2 ЗУ «Про судоустрій» Пленум Верховного Суду України дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства. Відповідно до положення п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року №4"Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", Пленум ВСУ роз'яснює « .... судам необхідно брати до уваги, зокрема, що з 1 жовтня 2003 року мінімальної пенсії за віком складає, 19,91 грн., і саме виходячи з такого розміру, а не якого-небудь іншого, прийнятого порівняно з прожитковим мінімумом, необхідно обчислювати відповідні пенсії, надбавки і доплати до пенсії, розмір яких згідно законодавства визначається виходячи з мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 05.10.2005 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується інвалідам ІІ групи - у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що виплата пенсії з 01.01.2006 року по 01.09.2006 року проводилась з врахуванням ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 05.10.2005 року, тобто підвищення склало 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи викладене, суд вважає дії відповідача при виплаті підвищення до пенсії згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у вищевказаному розмірі правомірними, та такими, що повністю відповідають вимогам Конституції та іншого законодавства України.
Згідно ст.8 ЗУ “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» виплата пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ч.2 ст. 8 КАСУ суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) ЄСПЛ зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки і в якому розмірі виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.
За таких обставин дії відповідача у даному випадку відповідали не тільки вимогам національного законодавства, а і Європейській конвенції з прав людини та іншим міжнародним стандартам і зобов'язанням України.
На підставі п.6 ст.55 ЗУ “Про судоустрій України», ст.8 ЗУ “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців», ст.13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 05.10.2005 року, ч.3 ст.28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови КМУ №1 від 03.01.2002 року, постанови КМУ №1350 від 27.08.2003 року, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя В.Д. Гундяк