Справа № 2-а - 987/ 08
27 лютого 2008 року Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Іванова Е.А. при секретарі судового засідання Курбанової Г.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просить скасувати постанову Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21.10.2006 року про відмову у пропуску його через державний кордон, визнати заборону в'їзду позивача на територію України протиправною та скасувати її та зобов'язати відповідача виконати дії пов'язані з виключенням позивача з єдиного обліку (бази даних) іноземців, яким заборонено в'їзд в Україну, виконати усі необхідні дії пов'язані з надісланням на адресу зацікавлених органів державної влади повідомлення про зняття заборони в'їзду позивачу на територію України, виконати усі необхідні дії пов'язані з анулюванням у паспорті позивача штампу №093/95 «Заборонено в'їзд в України терміном на 5/п'ять р., до «21" 10 2011р., «21" 10 2006р.", мотивуючи це тим, що булла відсутня жодна законна підстава для винесення постанови що оскаржується.
Представник відповідача проти позову заперечував, та пояснив, що під час перетинання кордону позивач зазначив дані, що суперечать даним вказаним у його паспорті та під час співбесіди були отримані відомості від позивача що свідчили про надання їм неправдивих відомостей під час отримання візи для в'їзду на територію України, окрім того позивач безпідставно звинуватив працівників прикордонної служби про вимагання від нього хабаря, тому йому спочатку відмовили в пропуску через державний кордон, а потім заборонили в'їзд на територію України на п'ять років.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
21 жовтня 2006 року громадянин Туречини ОСОБА_1 під час в'їзду на територію України на власному автомобілі з боку Молдови надав працівникам Котовського прикордонного загону міграційну картку та паспорт.
У еміграційній картці заповненій позивачем у пункті 6 - «Тип № визи, строк дії « - він вказав - «Turist", проте наявна у його паспорті віза, що була ним отримана у консульський установі України мала тип П-1 (приватна), тоді як для туристичної мети поїздки надається віза тип «Т", крім того у п.9 картки він зазначив мета прибуття «Visit", а у п.10 картки яка називається «Найменування, адреса приймаючеї сторони" він зазначив «Sweden, Langvin, Kelsgatan -s 63220 Eskilstu", але у нього у паспорті була відсутня Шенгенська віза, та у картці він не зазначив що їдить транзитом через Україну, та віза типу ТР-1 (транзитна) була відсутня, про що свідчить копія міграційної картки (а.с. 19) та копія паспорту (а.с. 21).
Через ці суперечливості його було запрошено до співбесіди під час якої було з'ясовано, що він їде до знайомої дівчини у Київську область, але не зміг назвати її прізвище та ім'я, та назвав документи, які він надавав для отримання візи тільки паспорт, та фотокартку що свідчило проте, що він не надавав документи у консульську установу необхідні відповідно до Постанови КМУ №227 від 20.02.1999р. для отримання візи типу П-1 (приватну).
Також позивач звернувся з заявою про вимагання у нього працівниками прикордонної служби хабаря, але коли для з'ясуваня цього питання були залучені працівники місії Європейського Союзу, то позивач відмовився від того, що стосовно нього дійсно було вимагання хабаря.
Після цього начальником відділення прикордонного контролю «Платоново-авто" було складено постанову про відмову в пропуску через державний кордон на підставі ч.2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців" та на підставі його подання начальником Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України було прийнято рішення про заборону в'їзду позивачу на територію України протягом п'яти років, про що поставлений у його паспорті відповідний штамп (а.с. 8).
Спірні правовідносини регулюються ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" яка визначає, що в'їзд на територію України іноземцю та особі без громадянства не дозволяється, якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе за відомо неправдиві відомості або підроблені документи.
П.17 Постанови Кабінету Міністрів України « Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" від 29.12.1995 року №1074 визначає, що в'їзд в Україну та виїзд з України не дозволяється на підставах, установлених статтями 25 і 26 Закону України "Про правовий статус іноземців". Іноземцю та особі без громадянства може бути відмовлено з підстав, передбачених законами України, у в'їзді в Україну за результатами співбесіди, яка проводиться в пункті пропуску через державний кордон посадовою особою Державної прикордонної служби. У разі наявності підстав, передбачених частиною другою статті 25 зазначеного Закону, у паспортному документі іноземця та особи без громадянства службовими особами Державної прикордонної служби або органів внутрішніх справ ставиться штамп "Заборонено в'їзд в Україну терміном на ...". Цей термін встановлюється органом внутрішніх справ, Служби безпеки або Державної прикордонної служби залежно від обставин і характеру правопорушення від шести місяців до п'яти років.
Враховуючи викладене суд приходить висновку правомірності прийняття відповідачем постанови про відмову у пропуску через державний кордон громадянина Туреччини ОСОБА_1а, та заборони в'їзду на територію України, але строк цієї заборони -п'ять років тобто максимально можливий не відповідає тяжкості провини. Суд не погоджується з аргументом відповідача - врахування при визначені терміну заборони необгрунтовану заяву позивача стосовно вимагання хабаря працівниками відповідача, так як ця підстава як заборона в'їзду іноземцю у жодному нормативному акті відсутня.
Тому суд вважає, що термін заборони в'їзду на територію України, встановлений відповідачем як необгрунтований повинен бути скорочений до 16 місяців та 10 днів.
Відповідно до ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі ч.2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", П.17 Постанови Кабінету Міністрів України « Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" керуючись ст. ст. 158, 160, 163КАС України суд,
Позов ОСОБА_1 до Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити частково.
Визнати заборону в'їзду громадянину Туречини ОСОБА_1 на територію України на термін більш ніж 16 місяців 10 днів протиправною.
Зобов'язати Котовський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України внести до журналу обліку (бази даних) іноземців, яким заборонено в'їзд в Україну відповідні зміни, щодо строку обмеження в'їзду ОСОБА_1а на територію України на термін 16 місяців 10 днів та виконати усі необхідні дії пов'язані з надісланням на адресу зацікавлених органів державної влади та Адміністрації Державної прикордонної служби України повідомлень про це.
В решті позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.