Справа № 2-а-360/08
27 лютого 2008 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.
при секретарі Юзефович Ю.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення в місті Білгород-Дністровському Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення щорічної одноразової допомоги до 5 травня, -
У вересні 2007 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (далі УПтСЗН) про визнання неправомірною діяльності УПтСЗН щодо сплати позивачу разової грошової допомоги, як інваліду війни до Дня Перемоги у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача разової грошової допомоги за 2004 рік - 130 грн., за 2005 рік - 2054 грн., за 2006 рік - 2243 грн., за 2007 рік - 2570 грн. 42 коп., всього 7097 грн. 42 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником бойових дій та з серпня 2005 року інвалідом війни 3 групи і відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 05 травня держава повинна виплачувати щорічно до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі: учасникам бойових дій - 5 мінімальних пенсій за віком, інвалідам 3 групи - 7 мінімальних пенсій за віком. Але в порушення вимог цього Закону, позивачу було сплачено разова грошова допомога не в повному обсязі, а саме: у квітні 2004 року у сумі 120 грн., у квітні 2005 року -270 грн., у квітні 2006 року -270 грн., у квітні 2007 року - 3000 грн. Тому позивач просив визнати діяльність УПтСЗН неправомірною стягнути з відповідача на його користь 6997 грн.42 коп.. заборгованість за виплатою по одноразовій грошовій допомозі, виходячи із вимог закону за 2004-2007 роки.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини не явки суду не повідомив, був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином та своєчасно.
Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив, що позивач є учасником бойових дій з 01.01.2005 року (посвідчення серія П № 248384 від 23.03.2005 року), та з серпня 2005 року інвалідом війни 3 групи (посвідчення серія Є № 011274 від 19.08.2005 року) .
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року зі змінами, повинна виплачуватись одноразова грошова допомога щорічно учасникам бойових дій до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року зі змінами, повинна виплачуватись одноразова грошова допомога щорічно інвалідам війни З групи до 05 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 1 «а" постанови КМУ України «Про підвищення розмірів трудових пенсій" від 15.04.2003 року №544 розмір мінімальної пенсії за віком встановлений на 2004 рік у 50 гривень.
В силу статті 28 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІУ та статті 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" від 19.10.2004 року №2089-1 мінімальний розмір пенсії на 2005 рік складав 332 гривни. З квітня 2006 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, затверджений у розмірі 359 гривень. Згідно абзацу 5 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік" розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. становить 410, 06 гривень.
Таким чином позивачу повинні бути сплачені:
· у 2004 році - 250 грн. (50 грн. х 5);
· у 2005 році - 2324 грн. (332 грн. х 7),
· у 2006 році - 2513 грн. (359 грн. х 7);
· у 2007 році - 2870 грн.42 коп. (410, 06 грн. х 7).
Однак виплата була здійснена на підставі Законів України «Про державний бюджет», всього позивач отримав у 2004 року - 120 грн., у 2005 року -270 грн., у 2006 року - 270 грн., у 2007 року - 300 грн.
Тому, була допущена недоплата позивачу одноразової грошової допомоги у 2004 році у сумі 130 грн., у 2005 році - 2054 грн., у 2006 році -2243 грн., у 2007 році - 2570 грн. 42 коп., всього у сумі 6997 грн.42 коп.
Згідно ст. 17 ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції "Кожна ... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ст. 1 ч.1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду ).
В зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України " Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Качко проти
України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бірдов проти Росії, № 59498/00).
Крім того, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року статтю 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачає, що у 2007 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни та деяким іншим особам визнано неконституційним.
З таких підстав з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини та рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року позовні вимоги ОСОБА_1підлягають задоволенню.
На підставі ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року зі змінами, ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р, ст. 17 ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейського Суду з прав людини керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 99, 159-164 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вілгород- Дністровської міської ради про визнання діяльності неправомірною, стягнення разової грошової допомоги - задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2005, 2006, 2007 роки у розмірі 6997 гривень 42 копійок.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.