Справа №2-а-621/08
03 березня 2008 року Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова Е.А. суддів Катаєвої Е.В. Левчук О.А. при секретарі Курбанової Г.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики в Комінтернівському районі Одеської області, за участю третьої особи Державного казначейства України, про визнання неправомірною діяльності щодо сплати разової грошової допомоги в повному обсязі, стягнення грошової допомоги, -
26 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив визнати неправомірною діяльність Управління праці та соціальної політики в Комінтернівському районі Одеської області щодо сплати йому разової грошової допомоги як інваліду війни до Дня Перемоги в повному обсязі, та стягнути з відповідача на його користь разову грошову допомогу за 2004 рік -230грн. за 2005 -2054грн, за 2006-2542грн., за 2007 -3000грн.48коп всього -7826грн.48коп. мотивуючи це тим, що він інвалід третьої групи з 1999 року, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни, але всупереч ч.7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон) від 22.10.1993р. йому як інваліду війни 3-їгрупи відповідачем у 2004 році сплачено 120грн., у 2005 році -270грн., у 2006 році-270грн. у 2007 році було сплачено 300грн замість 7-ти мінімальних пенсій за віком щорічно.
Представник відповідача Управління праці та соціальної політики в Комінтернівському районі Одеської області в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, але надав письмові заперечення у яких позовні вимоги не визнав та просив розглянути справу за відсутністю їх представника.
Представник третьої особи на стороні відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з'явився про місце, дату, та час судового засідання був повідомлений належним чином. До суду надійшли письмові пояснення у яких просить розглянути справу за його відсутністю.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи, про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.01.2000р. (а.с. 5) та має право на пільги, встановлені ст. 13. Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для ветеранів війни-інвалідів війни.
Як інвалід війни 3-ї групи позивач отримав у 2004 році разову грошову допомогу у розміру 130грн., у 2005 році -270грн., у 2006 році -270грн., та у 2007р.-300грн.
Ч.7 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлює, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірах семи мінімальних пенсій за віком.
З метою поліпшення матеріального становища пенсіонерів Кабінет Міністрів України 15.04.2003 року прийняв постанову №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» п.1 «а» якої визначає, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлений у розміру 50грн. Тобто з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком сума щорічної разової допомоги у 2004 році яку повинний був отримати позивач становила 350грн.
Статтею 44 Закону України «Про державний бюджет на 2004рік» було встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам війни 3-ї групи у розмірі 130 гривень .
12.01.2005 року набрав чинності Закон України №2291 від 23.12.2004 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» яким ч.1 ст. 28 викладена у новій редакції, а саме мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
ст. 1. Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19.10.2004 р. (який набрав чинності 01.01.2005р.) було встановлено, що на 2005рік розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб становить 332грн. Тобто з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком сума щорічної разової допомоги у 2005 році яку повинен був отримати позивач становила 2324грн.
Стаття 65 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлювала, що на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень. Тобто з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком сума допомоги яку повинен був отримати позивач у 2006 році становить 2513грн.
Розмір мінімальної пенсії за віком станом на 1 травня 2007 року відповідно до ч.3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік" становить 410грн.06 коп.3 розрахунку збільшення пенсії на 1 відсоток з 01 квітня 2007 року згідно абз.7 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік.
ст. 29. Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлювала, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам 3 групи - 300 гривень.
Згідно ст. . 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах передбачених ст. . 12-16 Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків за місцем отримання пенсії.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на норми Законів про бюджет України на 2004-2007 роки, так як вони обмежують права і пільги ветеранів війни-учасників бойових дій та інвалідів війни, передбачені п. 27 ч. 1 ст. 13 Закону України № 3552-ХП. і суперечать вимогам ч.3 статті 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту" (3551-12), згідно з якою права та пільги для ветеранів війни, членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни (частина друга); нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними".
Конституційний Суд України у справі № 1-27/2004 про зупинення дії або
обмеження пільг та компенсацій і гарантій від 01.12.2004р. визнав неконституційними
положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік" № 1344-15,
згідно яких були обмежені розмірі щорічної разової допомоги інвалідам війни та деяким
іншим особам. Тобто, норма закону, якою обґрунтовується розмір фактично
виплаченої допомоги, не є чинною. Як вказано у рішенні: "Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачень чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим за прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту і частини першої статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 ( 2005р710-02 ) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
При цьому, визначивши свою правову позицію, Конституційний Суд України підкреслив, що здійснення заходів по забезпеченню пільг, компенсацій і гарантій не залежить від наявності фінансування із бюджету, а має безумовний характер.
По вказаним обставинам є також безпідставним для обчислення розміру допомоги у 2005 та 2006р. використання відповідно норми ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік", та ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік". оскільки також ці норми, хоча формально і є дійсними, фактично має ті ж порушення, які вказані Конституційним Судом України 01 грудня 2004 р.
Це додатково найшло підтвердження у п. 1 рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 по справі N 1-29/2007 де Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам І групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень.
Також Конституційний суд України у п.3 Рішення N 6-рп/2007 зазначив, що положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Розмір мінімальної пенсії за віком станом на 1 травня 2007 року відповідно до ч.3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік" становить 410грн.06коп.
З урахуванням викладеного сума разової грошової допомоги, яка підлягає доплаті інваліду війни 3-ї групи за 2004 рік -220грн, за 2005 рік -2054грн., за 2006 рік-2243грн., за 2007рік у розміру 2570, 42грн., тобто сума доплати, що підлягає перерахуванню позивачу становить 7087, 42грн.
Відповідно до ч.3 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 94, , 160, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики в Комінтернівському районі Одеської області задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціальної політики в Комінтернівському районі Одеської області протиправною.
Стягнути з Управління праці та соціальної політики в Комінтернівському районі Одеської області на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2004 рік - 220грн, за 2005 рік -2054грн., за 2006 рік-2243грн., за 2007рік у розміру 2570, 42грн. всього 7087, 42грн.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.