Справа № 2-а-2205/09
26 січня 2009 року м. Полтава
Полтавський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Чеснокової А.О.
при секретарі - Лисенка М.С.
за участю позивача:ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про перерахунок пенсії,-
У серпні 2008 рокуОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради, в якому просив зобов'язати відповідача призначити пенсію, як інваліду І групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01.08.2008 року відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є інвалідом I групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того, статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону йому призначено державну пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач в 2008 році визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерам, фінансування яких здійснюється за рахунок пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ.
Вважаючи, що йому невірно нараховується пенсія за шкоду, заподіяну його здоров'ю, 24.07.2008 року позивач звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначеної пенсії відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ, якою встановлено, що розмір його пенсії не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком, але листом № 132/І - 02 від 28.07.2008 року отримав відмову.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги та доводи позовної заяви.
В судове засідання відповідач та треті особи не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать розписки, які знаходяться в матеріалах справи, надали до суду письмові клопотання, в яких просили розглядати справу у відсутність їх представників. Відповідач та третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надали до суду письмові заперечення, в яких просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач отримує пенсію по І групі інвалідності, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Обчислення його пенсії проведено відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року N 530 та "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 року N 654.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом I групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи НОМЕР_1 та довідкою медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону № 796-ХІІ змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином суд приходить до висновку про неможливість застосувати вищенаведений Закон до правовідносин, які виникли між сторонами під час звернення позивача до відповідача 24.07.2008 року із заявою про перерахування розміру пенсії, оскільки це суперечить ч.1 ст. 58 Конституції України, яка вказує на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. N 230/96-ВР в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів I групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.
Частиною 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, право на отримання пенсії у розмірі не менше, ніж 10 мінімальних пенсій за віком, передбачене ст.. 54 Закону № 796-ХІІ, у позивача на час його звернення з відповідною заявою до відповідача існувало, а реалізація цього права не залежала від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а мала безумовний характер.
Відповідно до ст.. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться у такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач подав заяву до пенсійного фонду 24.07.2008 року.
В зв'язку з чим суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо здійснення йому перерахунку розміру пенсії, але не з дати його звернення до відповідача -24.07.2008 року, а з 01.08.2008 року.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що Верховна Рада України, приймаючи Закон України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" обмежила соціальне право громадян, у тому числі і позивача, закріплене в ст. 54 Закону № 796-ХІІ. Даний висновок ґрунтується і на правових позиціях, висловлених Європейським судом з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року, що набрало законної сили 08.02.2006 року у справі Кечко проти України, де вказується, що реалізація особою права, що пов'язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань та у випадках, коли набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Зі статті 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 54 Закону № 796-ХІІ.
Таким чином, при розрахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст..ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А в пункті 2 Постанови від 03.01.2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч.4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-V встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дана норма свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно статті 58 Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Позовні вимоги Іващенка М.І. щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію як інваліду І групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ у визначеній позивачем грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку йде мова про перерахунок, а не призначення пенсії, оскільки пенсія вже була призначена позивачу відповідно до Закону України № 796-ХІІ.
Що стосується вимог позивача про перерахунок додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач не звертався до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок додаткової пенсії.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести виплату недоплаченої пенсії з 01.08.2008 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2008 року відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по першій групі інвалідності в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії, в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст.. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) А.О. Чеснокова
З оригіналом згідно:
Суддя А.О. Чеснокова
Повний текст постанови виготовлений 02 лютого 2009 року.
Постанова не набрала законної сили.
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69
E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua
02 лютого 2009 року № 4/2-а-2205/09
ОСОБА_1 АДРЕСА_1 Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах вул. Комунарівська, 19/1, м. Лубни, 37502 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вул. Жовтнева, 66, м. Полтава, 36000
Полтавський окружний адміністративний суд направляє копію постанови суду від 26 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах, Третя особа Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання призначити пенсію як інваліду І групи по захворюванню, пов'язаному з Чорнобильською катастрофою - до відому.
Додаток: - копія постанови на 2 арк. кожному адресату;
Суддя
Полтавського окружного
адміністративного суду А.О. Чеснокова
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69
E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua
02 лютого 2009 року № 4/2-а-2205/09
ОСОБА_1 АДРЕСА_1 Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах вул. Комунарівська, 19/1, м. Лубни, 37502 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вул. Жовтнева, 66, м. Полтава, 36000
Полтавський окружний адміністративний суд направляє копію постанови суду від 26 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах, Третя особа Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання призначити пенсію як інваліду І групи по захворюванню, пов'язаному з Чорнобильською катастрофою - до відому.
Додаток: - копія постанови на 2 арк. кожному адресату;
Суддя
Полтавського окружного
адміністративного суду А.О. Чеснокова