копія
Категорія статобліку - 6.11 Справа № 2-а-8513/08/0470
19 січня 2009 року місто Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Верба І.О.
при секретарі Ромасько Є.В.
за участю представників:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернівка Дніпропетровської області
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з позовними вимогами про:
- стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адміністративно-господарські санкції у розмірі 2132,15 грн.;
- стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 113,90 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що фізична особа-підприємець добровільно не сплатила суми штрафу, що є підставою для їх примусового стягнення із нарахуванням сум пені.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав, зазначивши про тяжке фінансове становище, вчинення дії по підбору інвалідів, що відповідач сама є інвалідом, однак відповідні документи не оформляла.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
26 лютого 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2подала звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу визначена у кількості 14 осіб за рік, з них працювало інвалідів «-» осіб, кількість інвалідів, які мали працювати - «-» осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 4240,00 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2120,00 грн.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон №875).
Відповідно до статі 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з законом, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів
робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
«Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, визначена процедура подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Згідно пункту 2 вказаного порядку, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону №875, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.
Робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 N 2961-IV, і розуміється як: робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону №875, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1836 "Про реалізацію статті 181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) шляхом подання статистичної звітності у формі N 10-ПІ поштова - річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів". Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці щомісячно повідомляють центри зайнятості, направляючи звітність у формі N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за N 1534/11814.
Статтею 20 Закону №875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, станови і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону№875, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Згідно розрахунку позивача заборгованість розрахована із середньої річної заробітної плати штатного працівника 59700:14 = 4264,29 грн., суми адміністративно-господарських санкцій 4264,29 х 1 - 0 = 2132,14 грн. та пені: станом на 27.08.08 р. ставка НБУ склала 13, 00 %, кількість днів у поточному році 366, одноденний розмір пені 0,04 %, кількість прострочених днів 134 днів, сума пені = 113,90 грн. Загальна сума до сплати 2246,04 грн.
В матеріалах справи міститься довідка Тернівського міського центру зайнятості №33 від 19.01.2009 року, яка підтверджує, що відповідач неодноразово зверталась до Тернівського міського центру зайнятості щодо підбору робітників із числа інвалідів протягом 2008 року. Оцінюючи вказаний доказ суд зазначає, що належним підтвердженням обставин звернення до центу зайнятості є відповідні звіти про наявність вакансій, крім того, спір йдеться про невиконання вимог законодавства за 2007 рік, коли як довідка свідчить про звернення відповідача у центр зайнятості у 2008 році.
Також в матеріалах справи міститься трудовий договір від 15 жовтня 2007 року, укладений між відповідачем таОСОБА_3інвалідом третьої групи, який подав заяву від 21.11.2007 року про звільнення за власним бажанням, та знятий з реєстрації центром зайнятості 03 12.07 р., однак така тривалість праці це не забезпечує додержання річного нормативу робочих місць. Також відповідачем укладено 22 лютого 2008 року трудовий договір з ОСОБА_4 інвалідом третьої групи. Однак, договір, який підтверджує правовідносини у 2008 році не може бути доказом виконання вимог законодавства щодо захисту прав інвалідів у 2007 році.
Таким чином, відповідач не мав працевлаштованих інвалідів у 2007 році згідно нормативу, та у 2007 році не надавав відповідному центру зайнятості звітність «Звіт про наявність вакансій», в яких мала б визначатись наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Суд дійшов висновку, що роботодавець не вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, отже застосування у такому випадку адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць є таким, що відповідає чинному законодавству України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код 2022100269) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31211230700035 в УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) адміністративно-господарські санкції в розмірі 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн. 15 коп. та пеню в розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 90 коп., всього в розмірі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 05 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову складено у повному обсязі 23.01.09 р.
З оригіналом згідно Суддя І.О.Верба
Постанова не набрала законної сили станом на 23.01.09 р. Суддя І.О. Верба