27 серпня 2013 р.Справа № 1618/2а-5347/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Шевцової Н.В. , Старостіна В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.11.2011р. по справі № 1618/2а-5347/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,
17.06.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області, в якому просив поновити строк звернення до суду з позовом, визнати дії відповідача незаконними, зобов'язати відповідача з 18.05.2011 року по 22.07.2011 року провести перерахунок додаткової пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії відповідно до ст.ст. 51, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: установити додаткову пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.11.2011 року позов частково задоволено. Визнано дії УПФУ в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області Полтавської області щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю протиправними за період з 18 травня 2011 року по 22 липня 2011 року. Зобов'язано УПФУ в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, відповідно до ст. 51 ч.І ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ч.3 ст. 67 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ЗУ «Про Державний бюджет України» на відповідний рік з урахуванням виплачених сум, за період з 18 травня 2011 року по 22 липня 2011 року включно. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 5)
З 20.08.2003 року позивачу призначена пенсія за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV та ст.ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.
Також, судом першої інстанції правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.1 ст.51 цього ж Закону, особам, віднесеним до 2 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 28 розділу 11 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 51 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у такій редакції: особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії керувався постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 25.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, якими, зокрема, є пенсії, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Статтями 17 та 19 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, відповідач повинен був керуватися ст. ст. 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і нормами відповідного Закону України про визначення мінімальної пенсії за віком на момент виплати, а не постановою Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг прав позивача, встановлених Законом.
На дату звернення позивача до відповідача про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, діяли норми ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що набрала чинності з 22.05.2008р., відповідно до якої розмір пенсії для осіб, віднесених до 2 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивачу призначена та виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, встановленому постановами уряду, які діяли на час призначення, що підтверджується письмовим запереченням відповідача на адміністративний позов.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати додаткової пенсій в розмірах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Також, колегія суддів, вважає, що суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаємо за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Таким чином, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.
Також, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження виникла необхідність замінити відповідача по справі Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 року № 803 "Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України", було утворено як юридичну особу публічного права - Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області шляхом злиття Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі, у зв'язку з цим, змінюємо назву відповідача у відповідності з вищенаведеним.
Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за потрібне замінити відповідача по справі Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області на Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.11.2011р. по справі № 1618/2а-5347/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бершов Г.Є.
Судді Шевцова Н.В. Старостін В.В.