27 серпня 2013 р.Справа № 2а-5301/10/2027
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Шевцової Н.В. , Старостіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.11.2010р. по справі № 2а-5301/10/2027
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова , Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м.Харкові ради , Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації
про визнання протиправних дій і відшкодування шкоди та перерахування пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про визнання протиправних дій та відшкодування шкоди,
19.10.10 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м.Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправних дій і відшкодування шкоди та перерахування пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про визнання протиправних дій та відшкодування шкоди.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 11.11.10 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова по призначенню та перерахунку ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії з 01.08.2007р. - незаконною та такою, що порушує її права та інтереси; зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1, як інваліду III групи 1-ї категорії, в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі не менше 6 (шести) мінімальних пенсій за віком виходячи з положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діючого на момент нарахування пенсії та провести відповідні виплатити з 01.08.2007р. й довічно; зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1, як інваліду III групи 1-ї категорії, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діючого на момент нарахування пенсії, та виплатити її в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01.08.2007р. й довічно. У решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а також інвалідом III групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 19.10.10 року із вимогами щодо захисту його порушених прав що мали місце, починаючи з 19.10.09 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч. 2 ст. 99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України»(заява №23436/03).
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, а саме 19.10.2010 р., річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 19.10.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції щодо позовних вимог за період до 19.10.2009 року підлягає скасуванню та в силу приписів статті 100 КАС України залишенню в цій частині без розгляду.
Переглянувши ж рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправних дій і відшкодування шкоди та перерахування пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про визнання протиправних дій та відшкодування шкоди, та провести відповідні виплати з 19.10.2009 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№796.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів III групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами III групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсі виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги положення ч. 3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 p. № 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно- правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин позивач має право на призначення та виплату йому пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності нарахування та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах встановлених Постановами Кабінету Міністрів України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова - задовольнити частково.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.11.2010 р. по справі № 2а-5301/10/2027 скасувати в частині задоволення позову за період до 19.10.2009 року, залишивши адміністративний позов в цій частині без розгляду.
В іншій частині постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.11.2010 р. по справі № 2а-5301/10/2027 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бершов Г.Є.
Судді Шевцова Н.В. Старостін В.В.