Справа № 310/6542/13-ц
26 вересня 2013 рокум. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Бердянська міська рада про визначення порядку користування садибою,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Бердянська міська рада про визначення порядку користування садибою, вказуючи, що на підставі договору дарування від 23.06.2009 року вона є власником 3/20 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідач є власником 3/20 часток спірної садиби. Крім того, співвласником 1/10 частини садиби є ОСОБА_4 та 3/5 часток - ОСОБА_3. Позивач та відповідач є користувачами в житловому будинку «А,А1» (квартира №1): коридор 1-І, кухня 1-6, прихожа 1-7, кімната 1-9, кімната 1-10, нежитлова кімната 2-5, вбиральня «Л», ворота №2. З урахуванням загальної площі квартири, кількості кімнат, розміру, площі житлових кімнат просила виділити в натурі у її користування у рахунок 3/20 часток у праві спільної часткової власності на будинок по АДРЕСА_1 жилу кімнату 1-10. У користуванні ОСОБА_2 у рахунок його 3/20 частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 виділити житлову кімнату 1-9 площею 9,5 кв. м.. Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 коридор 1-І, кухня 1-6, прихожа 1-7, кімнату 2-5, вбиральня «Л», ворота №2 у жилому будинку АДРЕСА_1.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 помер 17.03.1998 року (а.с.43) і після його смерті заяв про прийняття чи про відмову від прийняття спадщини не реєструвались та спадкова справа в Бердянській державній нотаріальній конторі не заводилась (а.с.51). У зв'язку зі смертю власника нерухомості і неприйняття спадщини, яка залишилася після нього позивач уточнив позов і залучив до участі по справі в якості третьої особи Бердянську міську раду, оскільки за відсутності спадкоємців майно померлого повинно перейти до держави (а.с.63-64).
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності (а.с.65).
У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав і просив їх задовольнити, вказуючи, що ОСОБА_1 бажає користуватися однією житловою кімнатою. Заявляючи позовні вимоги позивач виходила з фактичного користування усіма житловими кімнатами, які є у спірному будинку, але чи відповідає кімната 1-10 ідеальним часткам позивача пояснити не зміг.
Відповідач та його представник у письмових запереченнях та у судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити. Зазначили, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду, оскільки ОСОБА_4 помер і втратив здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки. Визначити порядок користування домоволодінням неможливо, так як неможливо отримати згоду ОСОБА_4 по спірному питанню як це передбачено ст. 358 ЦК України. Крім того, при виділі частки в натурі повинен бути обладнаний окремий вхід у домоволодіння.
Представник Бердянської міської ради в судове засідання не з'явився без поважних причин.
ОСОБА_3 просила розглянути справу на розсуд суду.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Із договору дарування від 23.06.2009 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.08.2009 року, довідки комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради від 20.06.2013 року видно, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за наступними громадянами: ОСОБА_2 належить 1/10 частина на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 27.02.1976 року; ОСОБА_4 1/20 частина на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 27.02.1976 року; ОСОБА_4 належить 1/20 частка на підставі договору дарування посвідченого Бердянською державною нотаріальною конторою 18.11.1976 року; ОСОБА_3 належить 3/5 частки на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Бердянського державного нотаріального округу ОСОБА_5 21.12.2007 року; ОСОБА_2 належить 1/20 частка на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_6 23.06.2009 року; ОСОБА_1 належить 3/20 частки на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_6 23.06.2009 року (а.с.5-8).
Судом встановлено, що між співвласниками виник спір з приводу користування садибою по АДРЕСА_1 і досягти згоди з цього питання вони не можуть.
Для прийняття рішення про визначення порядку користування садибою, суд повинен визначити, яка ідеальна частка в ній належить кожному із співвласників та які конкретно приміщення припадають на цю частку, оскільки частка кожного співвласника в натурі не виділялась і кожному належить ідеальна частка в спірному нерухомому майні.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Для визначення приміщень та споруд, що припадають на частку кожного співвласника необхідні спеціальні знання, але клопотання про призначення експертизи сторонами не заявлялось, інших доказів які підтверджують, що саме ті приміщення, які позивач просить виділити йому та ОСОБА_2 складають їх ідеальну частку суду не надано.
Виходячи з сенсу ст. 358 ЦК України визначення порядку користування нерухомим майном можливе тільки між усіма співвласниками, але позивач не залучив до участі по справі всіх співвласників спірної садиби, а зазначив ОСОБА_3 третьою особою. Третя особа за процесуальним становищем не являється суб'єктом матеріально правових відносин, не користується правами сторін і не несе їх обов'язків, і суд не вправі поширювати на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, матеріально-правові наслідки вирішення позову. За статтею 33 ЦПК України суд може залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача тільки за клопотанням позивача, але позивач та його представник такого клопотання не заявляли.
Заявляючи вимоги про визначення порядку користування садибою позивач не врахував, що вирішення таких вимог можливе в тому випадку, якщо домоволодіння неможливо розділити між співвласниками, але жодного доказу, який би підтверджував цю обставину суду не надано.
Суд вважає, що за встановлених обставин підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 33, 60, 143, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 358 ЦК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Суддя