Справа № 106/6548/13-ц
провадження № 4с/106/56/2013
30 вересня 2013 року м. Євпаторія
Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Володарець Н.М.
при секретарі Ходаковській Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про повернення виконавчого документа,
9 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про повернення виконавчого документа, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 серпня 2013 року ним отримана копія постанови від 6 серпня 2013 року державного виконавця Зейтуллаєва А.Е. про повернення виконавчого документа - виконавчого листа №2/106/129/2013, виданого 1 лютого 2013 року Євпаторійським міським судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів. Вважає, що зазначена постанова підлягає скасуванню, оскільки її висновки суперечать відповідям, що надавалися державним виконавцем раніше. Крім того, державний виконавець не викликав його - ОСОБА_1 на опис майна боржника за місцем його проживання та не надсилав йому ніякого акту про опис та арешт майна. Протягом шести місяців йому взагалі не надходили будь-які документи від державного виконавця, крім постанови про повернення виконавчого документа. Також державний виконавець не вживав відповідних заходів для виконання рішення суду, не накладав на боржника штрафу за невиконання рішення суду та не передавав матеріал в прокуратуру для порушення кримінальної справи за невиконання судового рішення. Просить суд скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Зейтуллаєва А.Е. від 6 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа.
В судовому засіданні заявник та його представник заявлені вимоги підтримали, надали суду пояснення, аналогічно викладеному у скарзі, а також зазначили, що державний виконавець при виконанні виконавчого документу не вжив відповідних заходів для своєчасного та належного виконання рішення суду, а тому постанова про повернення виконавчого документу є передчасно ним винесеною. Крім того пояснили, що копію оскаржуваної постанови заявником ОСОБА_1 було отримано поштою 17 серпня 2013 року та 22 серпня 2013 року він звернувся з аналогічною скаргою до Залізничного районного суду м. Сімферополя, тобто до суду за місцем виконання рішення суду, проте ухвалою цього суду від 28 серпня 2013 року скаргу було повернуто та роз'яснено, що вона підлягає розгляду судом, який видавав виконавчий лист. Копію вказаної ухвали суду він отримав лише 4 вересня 2013 року та вже 9 вересня 2013 року подав скаргу за належною підсудністю до Євпаторійського міського суду. Просять суд визнати причини пропуску подання скарги до суду поважними, поновити пропущений строк для звернення до суду та задовольнити вимоги скарги.
Державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки. Причини неявки суду не повідомив. До початку судового засідання надіслав на адресу суду копії матеріалів виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2/106/129/2013, виданого 1 лютого 2013 року Євпаторійським міським судом. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути скаргу у відсутність державного виконавця.
Вислухавши доводи заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року, яке набрало чинності 29 січня 2013 року, 1 лютого 2013 року Євпаторійським міським судом було видано виконавчий лист №2/106/129/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 29753, 22 грн., у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., а також понесених судових витрат в сумі 404,83 грн., загалом в сумі 32158,05 грн., який стягувачем ОСОБА_1 було пред'явлено до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим для примусового виконання.
Постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим від 6 серпня 2013 року на підстав п. 2 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто виконавчий документ - виконавчий лист №2/106/129/2013, виданий 1 лютого 2013 року Євпаторійським міським судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що згідно відповіді ДПІ боржник працює у військовій частині 4110 ВВ МВС України, проте згідно відповіді зазначеної військової частини боржник звільнений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення на підставі наказу командира частини. Згідно інформації УДАІ транспортні засоби за боржником не числяться. Згідно довідки СМ БРТІ нерухоме майно за боржником не зареєстровано, а згідно акту державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі майно, що належить боржникові, не знайдено. На підставі викладеного державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Умови та порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, передбачає Закон України «Про виконавче провадження». Цим же Законом встановлено правові засади захисту прав стягувача, боржника у виконавчому провадженні, що полягають у можливості оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду. Судовий контроль за виконанням судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, здійснюється в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів закон покладає на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Правові засади діяльності державної виконавчої служби визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно зі ст. 25 зазначеного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
За положеннями статті 27 цього Закону, якими передбачено початок примусового виконання рішень, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У відповідності зі статтею 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Пунктом 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 передбачено, що перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи або дитини щодо: а) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; б) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображаєься в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; в) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; г) отримання інформації щодо місця роботи боржника; ґ) отримання інформації про боржника з інших джерел. Організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
Так, з представлених суду Залізничним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 11 березня 2013 року державним виконавцем було зроблено запит до Державної податкової служби України про джерела доходів боржника ОСОБА_2, на який 12 березня 2013 року було надано відповідь.
24 квітня 2013 року державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №2/106/129/2013, виданого Євпаторійським міським судом 1 лютого 2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 32158,05 грн. було складено акт про те, що на момент виходу за адресою: АДРЕСА_1, майно, на яке можливо звернути стягнення відсутнє.
З повідомлення військової частини 4110 ВВ МВС України від 7 червня 2013 року №862 вбачається, що на адресу військової частини надійшла постанова про утримання коштів з заробітної плати боржника від 24 травня 2013 року, однак виконати вимоги даної постанови командуванню військової частини не представляється можливим, так як солдат ОСОБА_2 був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення на підставі наказу командира частини від 16.10.2012 року №229.
Відповідно до повідомлення Відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м. Сімферополь від 5 червня 2013 року, згідно комп'ютерної бази даних станом на 1 червня 2013 року за ОСОБА_2 автотранспорт не зареєстрований.
Доказів про проведення державним виконавцем інших дій з примусового виконання зазначеного виконавчого документу, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», суду не представлено.
Згідно статті 47 Закону «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Приймаючи 6 серпня 2013 року постанову про повернення виконавчого документа - виконавчого листа №2/106/129/2013, виданого 1 лютого 2013 року Євпаторійським міським судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, державний виконавець мотивував її тим, що згідно відповіді ДПІ боржник працює у військовій частині 4110 ВВ МВС України, проте згідно відповіді зазначеної військової частини боржник звільнений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення на підставі наказу командира частини. Згідно інформації УДАІ транспортні засоби за боржником не числяться. Згідно довідки СМ БРТІ нерухоме майно за боржником не зареєстровано, а згідно акту державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі майно, що належить боржникові, не знайдено.
Проте належних та допустимих доказів у підтвердження того, що державним виконавцем було здійснено усі відповідні і необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» суду не представлено. Зокрема, суду не представлено доказів у підтвердження того, що державним виконавцем протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій було би вказано про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у визначений строк. Також не представлено ніяких відомостей про те, чи надсилалася ця постанова у встановленому порядку сторонам виконавчого провадження, чи була вона отримана зокрема боржником ОСОБА_2 Крім того, посилання державного виконавця на відсутність у боржника ОСОБА_2 нерухомого майна також не підтверджені належними та допустимими доказами. Належні та допустимі докази звернення державного виконавця до СМ БРТІ щодо належності боржнику нерухомого майна та відповідь на це звернення відсутні. Крім того відомості про направлення державним виконавцем запитів до Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства земельних ресурсів відсутні. При таких обставинах суд приходить до висновку, що державним виконавцем не були здійснені всі необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, в тому числі щодо організації розшуку майна боржника ОСОБА_2, а тому постанова про повернення виконавчого листа стягувачеві винесена державним виконавцем передчасно.
Доказів, спростовуючих зазначений висновок суду, зокрема державним виконавцем, суду не представлено.
Відповідно до положень ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які є у справі, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог заявника та про існування правових підстав для визнання постанови державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Зейтуллаєва А.Е. від 6 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа - неправомірною та необхідності її скасування.
Враховуючи, що копію оскаржуваної постанови заявником ОСОБА_1 було отримано поштою 17 серпня 2013 року та 22 серпня 2013 року він звернувся зі скаргою до Залізничного районного суду м. Сімферополя, тобто до суду за місцем виконання рішення суду, проте ухвалою цього суду від 28 серпня 2013 року скаргу було повернуто та роз'яснено, що вона підлягає розгляду судом, який видавав виконавчий лист, а копію вказаної ухвали суду він отримав лише 4 вересня 2013 року та вже 9 вересня 2013 року подав скаргу за належною підсудністю до Євпаторійського міського суду, суд вважає можливим визнати причини пропуску подання скарги до суду поважними та поновити пропущений строк для звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 73, 209, 210, 386 - 388 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про повернення виконавчого документа, визнавши причини його пропуску поважними.
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про повернення виконавчого документа - задовольнити.
Постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Зейтуллаєва А.Е. від 6 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа - виконавчого листа №2/106/129/2013, виданого 1 лютого 2013 року Євпаторійським міським судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, - визнати незаконною та скасувати її.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Володарець