Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" жовтня 2013 р.Справа № 922/3672/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Сінтез-Полімер", м. Харків
до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт", м. Хмельницький
про визнання патентів недійсними
за участю представників сторін:
позивача - Бойка Д.В. довіреність №29-08 від 29.08.2013 р., Дергачова В.С. довіреність б/н від 10.09.2012 р.;
1-го відповідача - не з'явився;
2-го відповідача - не з'явився;
Приватне підприємство "Сінтез-Полімер" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт", в якій позивач просить визнати недійсними деклараційні патенти України на корисні моделі: "ІНФОРМАЦІЯ_1" НОМЕР_1; "ІНФОРМАЦІЯ_2" НОМЕР_4.
Присутні представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримували та просили позов задовольнити.
Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 02 жовтня 2013 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника 1-го відповідача, яке судом задоволено.
Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 30 вересня 2013 року заяву про припинення провадження у справі за вх.№35908, в якому 2-ий відповідач повідомляє, що дію деклараційного патенту на корисну модель НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" припинено. На підтвердження даних обставин, 2-им відповідачем наданий акт дослідження доказів від 17.09.2013 р. №1. За таких обставин, 2-ий відповідач просить припинити провадження у справі згідно п.1.1. ст. 80 ГПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
09 серпня 2013 року між позивачем та 2-им відповідачем було укладено ліцензійний договір №1, згідно з умовами якого 2-ий відповідач надав позивачу виключну ліцензію на використання винаходу "ІНФОРМАЦІЯ_2", яка охороняється патентом Україні на винахід НОМЕР_2.
2-ий відповідач пред'явив позивачу претензії у незаконному використанні корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_1" у справі №5023/4519/12.
В межах розгляду справи №5023/4519/12 було призначено судову експертизу дослідження об"єктів інтелектуальної власності на вирішення якої було поставлено питання: "Чи стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки на корисну модель НОМЕР_3 від 26 лютого 2007 року, сукупність суттєвих ознак корисної моделі за деклараційним патентом України НОМЕР_1, виходячи з матеріалів справи №5023/4519/12". У Висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності №870 від 11 березня 2013 року вказаної вище експертної установи було встановлено наступне: "Виходячи з матеріалів справи №5023/4519/12, сукупність суттєвих ознак корисної моделі за деклараційним патентом України НОМЕР_1 стала загально доступною в світі до дати подання заявки на зазначену корисну модель НОМЕР_3 від 26.02.2007 р.".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2013 року у справі №5023/4519/12 прийнято відмову позивача - ТОВ "Екопласт" від позовних вимог в частині зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання деклараційного патенту України на корисну модель № НОМЕР_1 недійсним повністю та в частині визнання деклараційного патенту України на корисну модель НОМЕР_1 недійсним повністю та припинено провадження у справі № 5023/4519/12.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту про дослідження доказів від 17 вересня 2013 року за результатами огляду сторінки веб-сайту Державного підприємства "Український інститут промислової власності", що знаходиться в мережі Інтернет за адресою:
http://base.uipv.org/searchINV/search.php?action=viewdetals&ldClaim=108768; де засвідчено, що на даній сторінці веб-сайту міститься інформація про те, що деклараційний патент України НОМЕР_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОПЛАСТ" не діє.
Також дані особи засвідчують факт того, що в їх присутності було зроблено прінт-скрін сторінки, що знаходиться в мережі Інтернет за адресою: http://base.uipv.org/searchINV/search.php?action=viewdetals&ldClaim=108768;, і містить вищевказану інформацію.
Згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Такої ж позиції притримується і Вищий господарський суд України, а саме у Постанові Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: п.4.4. абз. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Враховуючи вищенаведене та те, що деклараційний патент України на корисні моделі: "ІНФОРМАЦІЯ_1" НОМЕР_1 не діє, між сторонами в частині позовних вимог про визнання недійсним даного патенту відсутній предмет спору, провадження у даній справі підлягає припиненню, відповідно до цього клопотання 2-го відповідача підлягає задоволенню.
Також позивачем було подано позовну вимогу про визнання недійсним деклараційного патенту України на корисну модель: "ІНФОРМАЦІЯ_2" НОМЕР_4.
Судом встановлено, що позивач вимогу про визнання патенту НОМЕР_4 "ІНФОРМАЦІЯ_2" обґрунтував невідповідністю цього промислового зразка критерію патентоспроможності "новизна" з посиланням на те, що сукупність суттєвих ознак зареєстрованого промислового зразка стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки, а саме ще з 1976 року. У цьому зв'язку позивач посилався, крім іншого, на витяг із Звіту про патентне дослідження №Р5995SН від 03 жовтня 2012 року, який відсутній у матеріалах справи.
Позивач посилається на те, що ним отримано претензію 1-го відповідача від 20.08.2013 р. щодо незаконного використання позивачем корисної моделі за деклараційним патентом України на корисну модель НОМЕР_4 "ІНФОРМАЦІЯ_2", права на яку належать 1-му відповідачу ФОП ОСОБА_1, які зареєстровані в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 11 липня 2011 р.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.
При цьому умови патентоздатності корисних моделей визначені ч. 2 ст. 7 вказаного вище Закону України, згідно з якою корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.
В свою чергу, відповідно до ч. 3,4 ст. 7 зазначеного вище Закону, винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.
Таким чином, для встановлення відповідності корисної моделі такій умові патентоздатності як новизна, необхідно встановити, чи не стала сукупність суттєвих ознак корисної моделі, викладена в її формулі, загальновідомою в світі до дати подання заявки на таку корисну модель, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.
Як зазначалось у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 15.07.2010 року № 01-08/415 "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти промислової власності (Оглядовий лист Вищого господарського суду України п.1 абзаци, 1, 8,9, право попереднього користування корисною моделлю виникає виключно за наявності умов, передбачених частиною першою статті 31 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".
Відповідно до частини першої статті 31 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленій корисній моделі, чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання корисної моделі, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування). Право попереднього користування обмежується тим обсягом використання тотожного заявленому винаходу вирішення, яким воно було на дату подання заявки.
Отже, для виникнення у особи права попереднього користування корисною моделлю необхідне виконання нею таких умов, як добросовісне, в інтересах своєї діяльності та з комерційною метою використання технічного вирішення, тотожного корисній моделі, або ж значна та серйозна підготовка до такого використання, що мають відбуватися до дати подання іншою особою заявки на реєстрацію такої корисної моделі. При цьому законодавством не передбачено будь-яких інших умов набуття права попереднього користування, як-от: технічна освіта, досвід і стаж роботи, наявність повного пакету дозвільних документів для здійснення виробництва певної продукції та ін. (постанова Вищого господарського суду України від 14.07.2009 р. № 16/59-08).
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки позивачем не надано доказів в розумінні ст. 32 ГПК України в підтвердження позовної вимоги про визнання деклараційного патенту НОМЕР_4 на предмет не відповідності промислового зразка критерію патентоспроможності "новизна", позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову в частині визнання недійсним деклараційного патенту України на корисну модель: "ІНФОРМАЦІЯ_2" НОМЕР_4 - відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, п.1.1. ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання 2-го відповідача про припинення провадження у справі - задовольнити.
2. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним деклараційного патенту України на корисні моделі: "ІНФОРМАЦІЯ_1" НОМЕР_1 припинити .
3. В частині позовних вимог щодо визнання недійсним деклараційного патенту України на корисну модель: "ІНФОРМАЦІЯ_2" НОМЕР_4. - у задоволення позову відмовити.
Повне рішення складено 04.10.2013 р.
Суддя Светлічний Ю.В.