02.10.2013 р. Справа № 904/1744/13-г
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.
при секретарі судового засідання: Гаврилові О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 22.05.13;
від відповідача: Величко Б.А. представник, довіреність б/н від 11.03.13;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2013р. у справі №904/1744/13-г
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,
м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 139 280,00 грн
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2013р. (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 138172,50 грн заборгованості та 2 763,55 грн судового збору. Крім того, винесено ухвалу про повернення з Державного бюджету Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 надміру сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №6 від 22.01.2013р. - 23,20 грн. В решті позову відмовлено у зв'язку з неправильним визначенням позивачем неоплачених машиногодин у квітні 2012 року.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Позивач не підтвердив його заборгованость за договором, а згідно п.2 акту приймання-передачі крану від 29.11.2012р. у сторін були відсутні фінансові претензії по виконаним роботам. Тому вважає позовні вимоги безпідставними, а висновок та позицію суду стосовно нарахування заборгованості, виходячи з мінімальних норм роботи крана за весь час перебування останнього у Відповідача, помилковою.
Позивач проти скарги заперечив, посилаючись на те, що апелянт помилково визначив правову природу укладеного договору як договір підряду, оскільки з предмету договору вбачається саме надання послуг, тому договір, за яким виникли спірні відносини, є договором надання послуг. Вважає, що суд першої інстанції вірно застосував п. 4.3 зазначеного договору та стягнув з Відповідача неоплачені машиногодини за період з 15.03.2012р. по 20.07.2012р у сумі 37 732,50 грн, виходячи з мінімальної оплати вартості машино-години за добу (8 годин) та за робочий тиждень (40 годин), та за простій крану з 20.07.2012р. по 27.11.2012р. у сумі 100440 грн, оскільки такий простій стався з вини замовника. Зауважив, що акти виконаних робіт, які були підписані сторонами, є юридично незабезпеченими, тобто такими, що не можуть бути оскаржені, а тому вони не можуть бути прийняті до уваги. Крім того, зазначив, що повний розрахунок станом на 20.07.2012р. Відповідач не здійснив, як і перебазування крану Позивачу до 28.11.2012р., тому договір не може вважатися розірваним. Відповідач не надав доказів затримки крану з вини Позивача, а при поверненні крану сторонами не складалось жодних актів про неналежне виконання замовником умов договору та претензій стосовно оплати за надані послуги. Вважає, що суд прийняв законне та обґрунтоване рішення, а доводи скаржника безпідставні.
Ухвалою суду від 02.10.2013р. на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 01.10.2013р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Прудникова В.В.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи 16.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології - замовник (надалі - Відповідач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 - виконавець (надалі - Позивач) був укладений договір №1/12 (надалі - Договір) строком дії до 31.12.2012р.
Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги краном РДК-250, реєстраційний номер Д. 0717/кр., заводський номер 11523, який є власністю МБП «Буд транс» (надалі - кран), для виконання будівельно-монтажних робіт, а Відповідач - використовувати кран тільки за призначенням згідно затвердженого проекту організації робіт на об'єкті, сплачувати вартість послуг та забезпечувати інші роботи та умови відповідно до п. 2.1. Договору, зокрема щодо перебазування крану до місця виконання робіт та назад Позивачу після закінчення робіт за свій рахунок.
На виконання умов Договору Позивач за актом прийому-передачі від 24.02.2012р. (а.с.12) передав Відповідачу кран зі стріловим обладнанням (башня стріли L=22.5м, маневровий гус L=15м).
Надання послуг краном у березні -червні 2012 року підтверджується актами виконаних робіт від 31.03.2012р. на суму 5 450,00 грн (40,37 машиногодин), від 30.04.2012р. на суму 11 400,00 грн (84,5 машиногодин), від 31.05.2012р. на суму 11 880,00 грн (83 машиногодини), від 26.06.2012р. на суму 7 560,00 грн (56 машиногодин). Також, був складений акт від 31.07.2012р. на суму 10800,00 грн за 80 машиногодин простою. Зазначені акти виконаних робіт були підписані обома сторонами без заперечень та на їх оплату були виставлені рахунки. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, послуги, надання яких підтверджується підписаними актами, на підставі виставлених рахунків були у повному обсязі оплачені Відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 77 від 19.04.2012р. на суму 5 450,00 грн, №148 від 23.05.2012р. на суму 11 400,00 грн, №133 від 04.07.2012р. на суму 11 880,00 грн, №287 від 25.07.2012р. на суму 7 560,00 грн та №195 від 08.08.2012р. на суму 10 800,00 грн за простій крану (а.с. 15-19).
Пунктом 4 Договору встановлено, що вартість однієї машиногодини складає 135,00 грн без НДС. Оплата за надані послуги здійснюється до п'ятого числа наступного місяця. Підставою для оплати є підписаний акт виконаних робіт та рахунок (п.4.2 договору). Мінімальна оплата за одну машинозміну складає вартість восьми годин на добу та за робочий тиждень сорок годин. Експлуатація крана РДК замовником (відповідачем) більше восьми годин на добу або більше сорока годин за тиждень оплачується замовником за весь час експлуатації по факту згідно змінних рапортів.
На підставі наведеного Позивач звернувся із позовом до суду та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути з Відповідача недоплачену Відповідачем суму за 288 машиногодин простою за період з 15.03.2012р. по 20.07.2012р., яка складає 38 880 грн, та суму за простій крану з вини Відповідача за період з 20.07.2012р. по 27.11.2012р. в розмірі 100440 грн.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона (замовник) зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу є договором надання послуг.
Таким чином, виходячи з предмету Договору та взаємовідносин сторін, колегія суддів приходить до висновку, що за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором про надання послуг та до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.
Дослідивши зазначені вище акти виконаних робіт та платіжні документи щодо їх оплати, апеляційний суд вбачає, що послуги крану відповідно до підписаних актів оплачені Відповідачем у повному обсязі. Також, суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції та безпідставними позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 38 880 грн за неоплачені машиногодини простою за період з 15.03.2012р по 20.07.2012р., оскільки оплата за послуги відповідно до п. 4.2. Договору здійснюється саме на підставі підписаного акту виконаних робіт і рахунку; в матеріалах справи містяться підписані обома сторонами акти, які засвідчують факт відпрацьованих машино-годин та вартість послуг, в тому числі і за простій крану з вини замовника в липні 2012р.; вказані послуги у повному обсязі оплачені Відповідачем, що не заперечується позивачем.
Заявлена Позивачем до стягнення сума неоплачених 288 машиногодин розрахована, виходячи з норм робочого часу, а не фактично відпрацьованого робочого часу. Разом з тим, п. 4.5 договору передбачено, що лише в разі простою крану з вини замовника (тобто відповідача) оплата за кран проводиться в повному обсязі. Посилаючись в позові на вину замовника в простої крана спірні 288 машиногодин, позивач в той же час не надає жодних доказів, які б підтверджували вину відповідача, як-то актів простою з вини замовника, табелів виходу на роботу машиніста крану, табелів обліку робочого часу, змінних рапортів, тощо, оскільки між сторонами укладено договір підряду та виконавцем послуг є саме позивач, який повинен виконувати роботи силами свого машиніста крану.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що оплаті підлягають саме узгоджені сторонами в актах виконаних робіт відпрацьовані машиногодини та їх вартість, а не загальна кількість машиногодин, виходячи з норм робочого часу. З цих підстав у позовних вимогах в сумі 38 880,00 грн слід відмовити.
Стосовно заявленої до стягнення суми за простій крану з вини Відповідача за період з 20.07.2012р. по 27.11.2012р. в розмірі 100 440,00 грн колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до п.8.6 Договору Відповідач вправі розірвати договір достроково в односторонньому порядку у випадку невиконання Позивачем своїх зобов'язань або закінчення робіт, які потребують послуг Позивача. У випадку розірвання договору Відповідач повідомляє Позивача письмово за п'ятнадцять днів, протягом яких здійснюється повний взаєморозрахунок з Позивачем.
Відповідач направив позивачу листи за вих. №56 від 12.07.2012р. (отриманий позивачем по факсу 16.07.2012р.), №58 від 19.07.2012р. та лист №59 від 20.07.2012р. (а.с. 70,71,82,83), якими повідомив позивача про розірвання договору №1/12 від 16.02.2012р. у зв'язку із закінченням робіт, які потребують послуг Позивача. Отримання цих листів підтверджено позивачем (а.с. 82,83).
Суд першої інстанції у прийнятому рішенні зазначив про те, що договір розірвано не було у зв'язку із невиконанням Відповідачем обов'язку щодо повного взаєморозрахунку з Позивачем протягом п'ятнадцяти днів з моменту повідомлення. Проте, апеляційний суд не погоджується з даним висновком, оскільки з досліджених судом здійснених оплат після направлених листів про розірвання договору вбачається оплата за послуги крану по рахунку №30 від 26.06.2012р. у сумі 7 560,00 грн (платіжне доручення №287 від 25.07.2012р.) - в межах п'ятнадцяти днів. Відтак, договір є розірваним з 31.07.2012р.
Рахунок №41 за простій крану надано відповідачу 31.07.2012р. та оплачено платіжним дорученням №195 від 08.08.2012р. Оплати за послуги перебазування крану на підставі листів №03/07 від 30.07.2012р. та №14/07 від 14.08.2012р. (платіжне доручення №194 від 08.08.2012р. на суму 23000,00 грн та №524 від 21.11.2012р. на суму 24342,49 грн), не є оплатами за надані послуги, здійснені після отримання від позивача вказаних рахунків та акту про простій. Крім того, спірні акти, на які посилається Позивач як на підставу своїх вимог, були направлені Відповідачу листом від 30.11.2012р. №30/11, тобто наявне прострочення кредитора.
Фактично кран на гусеничному ходу РДК 250 реєстраційний номер Д.0717/кр, заводський номер 11523, стрілове обладнання (башня стріли L=22.5м, маневровий гус L=15м.) був переданий позивачу 28.11.2012р., що підтверджується актом приймання-передачі від 28.11.2012р. (а.с.13).
З урахуванням того, що кран перебував у Відповідача до 27.11.2012р., суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми за простій з 20.07.2012р. по 27.11.2012р. в розмірі 100 440,00 грн. Проте, колегія судді зауважує, що простій крану сплачується Відповідачем у повному обсязі лише у разі такого простою з його вини (п. 4.5 Договору). доказів чого суду не надано. Знаходження крану у відповідача після розірвання договору не є простоєм в розумінні р. 4 договору. Пунктом 2.1. договору передбачений обов'язок замовника після закінчення робіт перебазувати кран виконавцю за свій рахунок. Втім, строки такого перебазування, місце, куди мав бути перебазований кран та правові наслідки (відповідальність) за порушення цих умов договором не передбачені.
Крім того, з листа №26/11 від 26.11.2012р. вбачається, що кран був перебазований у визначений Позивачем період, про що сторонами також складено акт від 29.11.2012р. (а.с.74), в якому вони посилаються на лист позивача №23/11 від 23.11.2012р. про готовність забрати кран та відсутність фінансових претензій.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми простою - 100 440,00 грн. В цій частині в позові слід відмовити.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для часткового скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог. В цій частині слід прийняти нове рішення про відмову в позові, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на Позивача.
Клопотання позивача про надіслання йому копії скарги та доданих до неї документів (надійшло до суду 27.08.2013р.) колегією суддів відхиляється, оскільки вказане не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології", м. Дніпропетровськ задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2013р. у справі №904/1744/13-г скасувати частково в частині задоволення позовних вимог.
В цій частині прийняти нове рішення.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - 83092, АДРЕСА_1 (код ОКПО НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАО «ПУМБ» м. Донецька, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Буд Будівельні технології" - 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, буд. 1 кв. 68 (поштова/фактична адреса - 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 29/4, код ЄДРПОУ 35396818, р/р 26003248045500 в АО «УкрСиббанк» м. Дніпропетровська, МФО 351005 судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 1 381,74 грн (одну тисячу триста вісімдесят одну грн 74 коп).
Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає чинності з часу її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.
Повний текст постанови складений 04.10.2013р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Е.В. Орєшкіна