"02" жовтня 2013 р. Справа № 5027/1206/2011
За позовом міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", м.Чернівці
до генерального агентства по туризму в Чернівецькій області -відкритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Черемош", м. Чернівці
про стягнення заборгованості на загальну суму 1944244,61 грн.
Суддя Гурин М.О.
Представники сторін:
від позивача - Білянський М.І., представник за довіреністю від 29.12.2012;
від відповідача - Васильчук М.Н., представник за довіреністю від 06.06.2011 р.
СУТЬ СПОРУ: міське комунальне підприємство "Чернівцітеплокомуненерго" звернулось з позовом до генерального агентства по туризму в Чернівецькій області -відкритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Черемош" про стягнення заборгованості на загальну суму 2 908 584,00 грн., у тому числі: 2320311,01 грн. основного боргу, 307345,73 грн. інфляційних, 100988,69 грн. 3% річних, 179928,57 грн. пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч укладених між сторонами договору № 90 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.09.2006 р. та договору № 90 "Р" про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 01.11.2010 р., частково не виконав свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 31.10.2011 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 10.11.2011 р., зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву та докази в його обґрунтування.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10.11.2011 р. за усним клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, мотивованим неотриманням позовної заяви та для надання можливості підготувати відзив на позов, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 24.11.2011 р.
16.11.2011 р. до господарського суду Чернівецької області надійшла заява, якою позивач повідомив про повторне направлення позовної заяви відповідачу та додатків до неї.
22.11.2011 р. до господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про витребування у позивача актів звірки взаємних розрахунків та доказів фактичних обсягів поставленої теплової енергії в період з 2006 р. по 2011 р.
В судовому засіданні 24.11.2011 р. розпочато розгляд справи по суті.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 24.11.2011 р. за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 08.12.2011 р.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.12.2011 р. зупинено провадження у справі №5027/1206/2011 до вирішення в судовому порядку справи №2-А-1797/2009, зобов'язано відповідача після набрання судовим рішенням у справі №2-А-1797/2009 законної сили надати його господарському суду для вирішення питання про поновлення провадження у справі №5027/1206/2011.
04.09.2013 р. господарським судом Чернівецької області отримано клопотання позивача про поновлення провадження у справі №5027/1206/2011 та заяву про зменшення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.09.2012 р. поновлено провадження у справі, прийнято заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, та призначено розгляд справи на 19.09.2013 р.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 01.10.2013 р.
26.09.2013 р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог в якій, у зв'язку з проведенням перерахунку суми заявленої пені, просить стягнути з відповідача 1814733,48 грн. основного боргу, 62117,70 грн. пені, 24320,99 грн. інфляційних, 42606,44 грн. - 3 проценти річних.
У судовому засіданні 01.10.2013 р. оголошено перерву до 02.10.2013 р.
02.10.2013 р. до господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.
Станом на день розгляду справи представник позивача просив прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві, не заперечував проти задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.
Представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив, враховуючи обставини викладені в клопотанні, розстрочити виконання рішення на три роки згідно поданого графіку.
Розглянувши заяву представника позивача про зменшення позовних вимог, суд встановив.
Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, суд приймає заяву представника позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Аналогічний зміст викладений також й в частині першій статті 173 Господарського кодексу України.
19.09.2006 р. між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді за №90 (далі - Договір), згідно з умовами якого Енергопостачальна організація (позивач по справі) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві (відповідач по справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на вищевикладене, дослідивши договір на постачання теплової енергії в гарячій воді за №90 від 19.09.2006 р., суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Враховуючи вищевказане, договір на постачання теплової енергії в гарячій воді за №90 від 19.09.2006 р. є дійсним.
Відповідно до розділу II Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби, як опалення - в опалювальний період; гаряче водопостачання - згідно з графіком по рішенню міської ради; технологічні потреби - згідно з графіком.
Розмір щомісячної плати за теплопостачання, на момент укладання Договору, становив за центральне опалення та гаряче водопостачання згідно з нормативами (нормами) споживання - 1568,86 грн.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів на підставі показань приладів обліку чи розрахунків (підрозділ IV.1. Договору).
Облік спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється за приладом обліку (лічильником), показники споживання зафіксовані в Журналі обліку використання теплової енергії в гарячій воді на тепловому пункті абонента копія якого міститься в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що розмір оплати за спожиту згідно з укладеним договором теплову енергію визначається відповідно до тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.09.2006 р. № 357/9 "Про затвердження норм витрат та розмірів тарифів на послуги з централізованого опалення і підігрів води" з наступними змінами.
Як видно із названого рішення міськвиконкому, на час укладення сторонами спору договору для госпрозрахункових організацій було затверджено, зокрема, тариф на послуги з централізованого опалення з ПДВ у розмірі 204,40 грн. за 1 Гкал.
У подальшому зазначений тариф для госпрозрахункових організацій змінювався рішеннями Чернівецького міськвиконкому № 32/1 від 23.01.2007 р., 708/18 від 25.09.2007 р., № 1017/24 від 29.12.2007 р., № 220/6 від 25.03.2008 р., № 499/13 від 08.07.2008 р.
30.12.2008 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення № 1031/24 "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової електроенергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008 р. № 499/13".
Вказаним рішенням з 01.01.2009 р. для споживачів теплової енергії у м. Чернівці запроваджено так званий "двоставковий" тариф на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії на централізоване опалення, згідно з яким для "інших споживачів" встановлено тариф 285,59 грн. за 1 Гкал та 2,34 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі.
Згідно з пунктом 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 р. №1031/24, яким затверджено двоставковий тариф на постачання теплової електроенергії на централізоване опалення, опубліковане в газеті "Чернівці" за 01.01.2009 р. та 09.01.2009 р., відтак, воно набрало чинності з 09.01.2009 р. (а.с. 219-220).
Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012р. (справа № 2-А-13/12) визнано нечинним пункт 2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008р. №1031/24 "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008р. №499/13" щодо затвердження розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення згідно з додатком 2 та додаток 2 до цього рішення в частині встановлення плати за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв. м приведеної площі щомісячно впродовж року для інших споживачів із засобами обліку та без засобів обліку у розмірі 2 грн. 34 коп.(з ПДВ) з моменту його прийняття.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 р. постанову першої інстанції залишено без змін.
Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 25.06.2013 р. прийнято рішення №338/10 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008р. №1031/24 "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність рішення
виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008р. № 499/13".
Даним рішенням додаток 2 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008р. №1031/24 "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008р. № 499/13" викладено згідно з додатком до цього рішення.
Як вбачається з додатку до рішення від 25.06.2013 р. №338/10 "розмір двоставковий тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення" для "інших споживачів" встановлено тариф 285,59 грн. за 1 Гкал.
Підпунктом другим частини другої розділу VI Договору визначено обов'язок споживача оплачувати послуги в установлені договором терміни, але не пізніше ніж 15 числа за рахунковим місяцем.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частою шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію.
Згідно частини першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов Договору, з матеріалів справи вбачається, за період з 01.11.2008 р. по 01.04.2011 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 1814733,48 грн. (розрахунок основного боргу перерахований позивачем враховуючи рішення від 25.06.2013 р. №338/10).
Однак, відповідач, у встановлений підпунктом другим частини другої розділу VI Договору строк, кошти за поставлену теплову енергію не сплатив.
Враховуючи, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов Договору та вимог вищезазначеного законодавства, позовна вимога в частині стягнення з відповідача 1814733,48 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони в підрозділі IV.11. Договору передбачили, що в разі несплати споживачем за спожиту теплову енергію до 15 числа за розрахунковим місяцем, нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення.
У відповідності до п. 3.1. договору №90-Р про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію в разі не оплати чи несвоєчасної оплати до 01.11.2011 р., боржник сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.
Вказані умови Договорів узгоджується з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 62117,70 грн. за період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р. є правомірною та підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких умов правомірним є нарахування позивачем 24320,99 грн. інфляційних та 42606,44 грн. трьох процентів річних.
Як підтверджується матеріалами справи, генеральне агентство по туризму в Чернівецькій області - відкритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Черемош" не заперечує свою заборгованість перед позивачем, в тому числі і нараховані пеню, інфляційні втрати та 3% річних, про що свідчить подане нею клопотання поро розстрочку виконання рішення та графік погашення заборгованості, підписаний та скріплений печаткою підприємства всього на суму 1969514,61 грн.
Однак, 02.10.2013 р. відповідачем на розгляд місцевого господарського суду подано клопотання про розстрочку виконання рішення строком на 3 роки згідно графіка погашення заборгованості, в якій останній вказує, що діяльність підприємства з об'єктивних причин є збитковою, що унеможливлює погашення заборгованості за отриманий теплову енергію на даний час, а відтак згідно вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просить розстрочити виконання рішення у даній справі.
Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право розстрочити виконання рішення.
Слід зазначити, що законодавчо визначено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121). Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.
Крім того, в п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
З аналізу ст. 121 ГПК України вбачається, що розстрочка виконання рішення застосовується лише у виняткових випадках і підставою для неї можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
У Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" (Рішення, Конституційний Суд, від 26.06.2013, № 5-рп/2013) зазначено, що до обставин, які ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та потребує відповідного доведення заінтересованою особою з урахуванням норм ст. ст. 32,34 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з поданих до клопотання документів, генеральне агентство по туризму в Чернівецькій області - відкритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Черемош" є збитковим, про що також свідчить звіт про фінансовий стан на 30.09.2013 р. та оборотно-сальдові відомості.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан відповідача, враховуючи доводи викладенні у клопотанні про розстрочення виконання судового рішення, з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства, суд вважає надання розстрочки виконання рішення згідно поданого графіка обґрунтованим. Слід зазначити, що арешт та вилучення грошових коштів, в тому числі тих, які знаходяться або надходитимуть на рахунки відповідача в установах банків, арешт та вилучення іншого майна, позбавить можливості забезпечувати господарську діяльність відповідача, оплачувати поточні витрати на утримання майна, здійснювати розрахунки за комунальні послуги та електроенергію, сплачувати податки і збори, виплачувати заробітну плату працівникам та персоналу. Такі обставини фактично призведуть відповідача до банкрутства і значно ускладнить або взагалі зроблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача.
Вирішуючи питання про застосування розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
В даному випадку суд зазначає, що відповідач не ухиляється від виконання грошового зобов'язання та визнає його в повному обсязі, а позивач зможе компенсувати свої збитки внаслідок невчасного виконання зобов'язань відповідачем за рахунок нарахування та стягнення: 62117,70 грн. пені, 24320,99 грн. інфляційних, 42606,44 грн. 3 процентів річних.
Таким чином, суд зазначає, що надання в даному випадку розстрочки виконання рішення на 3 роки базується на принципах співмірності і пропорційності балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).
При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з розстроченням виконання рішення на три роки згідно поданого відповідачем графіка.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з генерального агентства по туризму в Чернівецькій області -відкритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Черемош" (вул. Комарова, 13-А, м. Чернівці, код 02574248) на користь міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, код 34519280):
- 1814733,48 грн. основного боргу на р/р 26034314050000 в філії Чернівецького обласного відділення ВАТ "Ощадбанк" м. Чернівці, МФО 356334, код 34519280;
- 62117,70 грн. пені, 24320,99 грн. інфляційних, 42606,44 грн. трьох процентів річних, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 26002969482000 в ПАТ "Комерційний банк "Надра" м. Чернівці, МФО 380764, код 34519280,
розстрочивши виконання рішення суду строком на три роки:
- 30 Жовтень 2013 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Листопад 2013 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Грудень 2013 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Січень 2014 р. - 5000,00 грн.;
- 28 Лютий 2014 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Березень 2014 р.- 5000,00 грн.;
- 30 Квітень 2014 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Травень 2014 р. - 7000,00 грн.;
- 30 Червень 2014 р. - 10000,00 грн.;
- 30 Липень 2014 р. - 10000,00 грн.;
- 30 Серпень 2014 р. - 10000,00 грн.;
- 30 Вересень 2014 р. - 10000,00 грн.;
- 30 Жовтень 2014 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Листопад 2014 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Грудень 2014 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Січень 2015 р. - 5000,00 грн.;
- 28 Лютий 2015 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Березень 2015 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Квітень 2015 р. - 5000,00 грн.;
- 30 Травень 2015 р. - 7000,00 грн.;
- 30 Червень 2015 р. - 10000,00 грн.;
- 30 Липень 2015 р. - 10000,00 грн.;
- 30 Серпень 2015 р. - 10000,00 грн.;
- 30 Вересень 2015 р. - 10000,00 грн.;
- 30 Жовтень 2015 р. - 150450,00 грн.;
- 30 Листопад 2015 р. - 150450,00 грн.;
- 30 Грудень 2015 р. - 150450,00 грн.;
- 30 Січень 2016 р. - 150450,00 грн.;
- 28 Лютий 2016 р. - 150450,00 грн.;
- 30 Березень 2016 р. - 150450,00 грн.;
- 30 Квітень 2016 р. - 150450,00 грн.;
- 30 Травень 2016 р. - 150450,00 грн.;
- 30 Червень 2016 р. - 150450,00 грн.;
- 30 Липень 2016 р. - 150450,00 грн.;
- 30 Серпень 2016 р. - 150450,00 грн.;
- 30 Вересень 2016 р. - 150564,61 грн.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 02.10.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 07.10.2013 року.
Суддя М.О. Гурин