79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" вересня 2013 р. Справа № 914/1225/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Данко Л.С.
Якімець Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Гофротара-Закарпаття» (надалі ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття») б/н від 21.06.2013р. (вх. № 05-05/1282/13 від 02.07.2013р.) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" (надалі ТзОВ "Дунапак-Україна") за № 72 від 27.06.2013р. (вх. № 05-05/1334/13 від 04.07.2013р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013р.
у справі № 914/1225/13
за позовом: ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття»
до відповідача: ТзОВ «Дунапак-Україна»
про стягнення заборгованості у сумі 82939,67 грн.,
за участю:
від позивача: Мужанов К.В. - представник (довіреність б/н від 04.03.2013р.);
від відповідача: не з'явився,
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.06.2013р. у справі №914/1225/13 (суддя Шпакович О.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Дунапак-Україна» на користь ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» суму боргу 52675,98грн., пеню в сумі 2277,59 грн., 3% річних від прострочених платежів у сумі 455,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 203,23 грн., а також - судовий збір у сумі 1173,20грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 169,31 грн. Залишено без розгляду позов стосовно решти позовних вимог. Відмовлено у стягненні зазначеної у позові частини вартості послуг адвоката у сумі 7847,50 грн.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції, станом на день розгляду справи непогашеною залишилась заборгованість в сумі 52675,98 грн. Оскільки позивач не надав витребуваної судом належним чином оформленої видаткової накладної № ГФ-0001473 від 23.11.2012р., а також не підтвердив отримання відповідачем спірної продукції - залишено без розгляду позовну вимогу про стягнення вартості продукції, зазначеної у видатковій накладній і відповідно, вимоги про стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму, вказану у накладній. Вимогу позивача про покладення на відповідача понесених витрат на оплату послуг адвоката задоволено частково. При цьому суд врахував відсутність доказів виконання адвокатом Воловичем А.Ю. послуг з підготовки позовної заяви, і те, що представництво інтересів позивача в ході судового процесу здійснював Мужанов К.В. за довіреністю від 04.03.2013р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
Позивач в апеляційній скарзі вважає незаконним та необґрунтованим оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог і відмови у стягненні вартості послуг адвоката. Стверджує, що суд неповно дослідив наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують отримання відповідачем продукції згідно видаткової накладної № ГФ-0001473 від 23.11.2012р. Крім того вказує, що факт поставки продукції згідно видаткової накладної № ГФ-0001473 від 23.11.2012р. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків сторін за 4 квартал 2012 року, підписаним відповідачем та доданим до апеляційної скарги. Звертає увагу на те, що ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» надало суду докази своїх витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8100,00грн. Однак, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 1 ст. 49 ГПК України, всебічно, повно і об'єктивно не розглянув всі обставини справи в їх сукупності. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013р. у справі №914/1225/13 в частині залишення частини позовних вимог без розгляду і відмови у стягненні зазначеної у позові частини вартості послуг адвоката в сумі 7847,50 грн., прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позов ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» до ТзОВ «Дунапак-Україна».
Відповідач в апеляційній скарзі просить прийняти постанову, якою скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТзОВ «Дунапак-Україна» на користь ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» суми боргу 45211,90 грн., пені в сумі 2277,59 грн., 3% річних від просторочених платежів у сумі 455,51 грн., інфляційних втрат в сумі 203,23 грн., судового збору в сумі 1173,20 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 169,31 грн., відмовити позивачу у задоволені вказаних позовних вимог. Вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. Стверджує, що отримав від позивача товар лише на суму 17702,96 грн. (видаткова накладна ГФ-0001252 від 12.10.2012р.), з яких сплатив 7464,08 грн., іншого товару (видаткові накладні № ГФ-0001313 від 25.10.2012р., №ГФ-0001370 від 06.11.2012р.) не отримував. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно частково задоволив позовну вимогу про стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 169,31 грн., оскільки дана вимога є необґрунтованою. Просить прийняти постанову, якою скасувати частково рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013р. у справі № 914/1225/13 в частині стягнення з ТзОВ «Дунапак-Україна» на користь ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» суми боргу 45211,90 грн., пені в сумі 2277,59 грн., 3% річних від прострочених платежів у сумі 455,51 грн., інфляційних втрат в сумі 203,23 грн., судового збору у сумі 1173,20 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 169,31 грн., відмовити позивачу в задоволенні вказаних позовних вимог.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Дунапак-Україна» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції встановив та вирішив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за отриманий товар згідно видаткових накладних № ГФ-0001313 від 25.10.2012р., № ГФ-0001370 від 06.11.2012р.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» вказує про те, що її зміст не відповідає дійсним обставинам справи, а вимоги - безпідставні і не підлягають задоволенню. Просить відмовити в задоволенні вимог ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття», наведених в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013р. у справі № 914/1225/13.
Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.09.2013р.
Ухвалою від 09.09.2013р. суд апеляційної інстанції витребовував від сторін, зокрема, платіжні документи про часткову оплату за товари, придбані по спірних накладних. Однак, дана вимога суду залишена сторонами без відповіді та задоволення.
Дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, відзиви на апеляційні скарги та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013р. у справі №914/1225/13, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2012 року між ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» (продавець) та ТзОВ «Дунапак-Україна» (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № 00015, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти та оплатити згідно умов цього договору (а.с. 11-13).
В пункті 2.1 договору зазначено, що найменування товару, його кількісні та якісні показники, поставка якого буде здійснюватись у відповідності до цього договору, вказуються у специфікаціях (додатки до договору).
Поставка товару здійснюється партіями на протязі терміну дії цього договору (п. 3.1 договору).
Згідно п. 4.1 договору ціна товару, поставка якого здійснюється згідно цього договору, визначається в протоколах погодження цін, які додаються до договору.
Відповідно до п. 4.3 загальна сума договору становить 3000000,00 грн.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем за умови відтермінування 21 календарний день, шляхом перерахування коштів на основний поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, вказаних в даному договорі.
У відповідності до п. 6.1 договору продавець надає покупцю наступні документи на товар, що постачається у відповідності до договору: рахунок-фактуру на товар; товарну накладну; податкову накладну; товарно-транспортну накладну на перевезення автотранспортом.
Приймання товару по кількості здійснюється на складі продавця (п. 6.3 договору).
В розділі 7 договору («Відповідальність сторін») зазначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених договором, винна сторона відшкодовує сумлінній стороні заподіяну у зв'язку з цим шкоду, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в той період. Порушення договірних зобов'язань тягне за собою виплату винною стороною на користь сумлінної сторони неустойку у вигляді пені в розмірі: за порушення терміну оплати товару - 0,1% від розміру простроченої до оплати суми за кожен день прострочення платежу.
Згідно п.п. 9.1, 9.2 договору всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з договору або у зв'язку з його виконанням, будуть по можливості вирішуватись шляхом переговорів уповноважених представників сторін на основі взаємної поваги комерційних інтересів. Будь-яка суперечка, неврегульована сторонами, підлягає переданню на розгляд та розв'язання в господарський суд у відповідності з діючим законодавством України.
Відповідно до п. 10.3 договір вступає в силу після підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.
Договір купівлі-продажу товару № 00015 від 03.01.2012р. підписаний та скріплений печатками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.
На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу товар (гофрокартон), вартість якого становить 17702,96 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № ГФ-0001252 від 12.10.2012р. (а.с. 17).
Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами факт часткової оплати вартості товару, отриманого відповідачем згідно видаткової накладної №ГФ-0001252 від 12.10.2012р. в сумі 10238,88 грн., сума боргу складає 7464,08 грн.
Крім того, 25 жовтня та 06 листопада 2012 року позивач на підставі договору №00015 від 03.01.2012р. поставив відповідачу товар (гофрокартон) загальною вартістю 45211,90 грн. (а.с.14, 15).
Відповідач отримав поставлений позивачем товар без жодних зауважень, доказом чого являються видаткові накладні № ГФ-0001313 від 25.10.2012р. та № ГФ-0001370 від 06.11.2012р., підписані представниками сторін. Підпис особи отримувача на вказаних видаткових накладних візуально схожий на підпис, наявний у видатковій накладній №ГФ-0001252 від 12.10.2012р., отримання товару по якій підтверджено самим відповідачем.
В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази про оплату відповідачем товару вартістю 45211,90 грн., отриманого від позивача згідно видаткових накладних № ГФ-0001313 від 25.10.2012р. та № ГФ-0001370 від 06.11.2012р.
Разом з тим, в справі наявна видаткова накладна № ГФ-0001473 від 23.11.2012р. на суму 26167,43 грн. Однак, в графі даної видаткової накладної - «Отримал(а)» відсутня будь-яка відмітка (підпис, печатка) про отримувача товару (гофрокартон), вищевказаної вартості (а.с.16).
Відтак, матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу на підставі договору № 00015 від 03.01.2012р. товару (гофрокартону) вартістю 62914,86грн., який частково оплачений останнім в сумі 10238,88 грн.
Неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 52675,98 грн.
Підставою звернення ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» до суду з даним позовом слугувало неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.
28 травня 2013 року позивач подав в місцевий господарський суд уточнений розрахунок ціни позову (а.с.48-51). В уточненнях до позовної заяви (а.с.71) просив розглядати позовні вимоги з урахуванням уточненого розрахунку ціни позову.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним:
Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 03.01.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу товару № 00015, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач отримав згідно видаткових накладних № ГФ-0001252 від 12.10.2012р., № ГФ-0001313 від 25.10.2012р. та № ГФ-0001370 від 06.11.2012р. товар (гофрокартон) на загальну суму 62914,86 грн., за який було сплачено 10238,88 грн. На момент винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення існував борг ТзОВ «Дунапак-Україна» перед ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» в розмірі 52675,98 грн.
Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України та встановлені в ході судового розгляду обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 52675,98 грн. боргу за отриманий товар.
Оскільки, в матеріалах справи відсутня і позивачем на вимогу суду не надана належним чином оформлена видаткова накладна № ГФ-0001473 від 23.11.2012, а також - не підтверджено отримання відповідачем товару згідно даної накладної будь-якими іншими доказами, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про залишення без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України позовної вимоги про стягнення вартості продукції (26167,43 грн.), зазначеної в спірній видатковій накладній, і, відповідно, - вимоги про стягнення сум пені (879,39 грн.), 3% річних (175,87грн.) та інфляційних втрат (104,67 грн.), нарахованих на вказану суму.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку уточнених позовних вимог, позивач нарахував відповідачу за період з 03.11.2012р. по 06.03.2013р. (відповідно до видаткової накладної № ГФ-0001252 від 12.10.2012р.) 3% річних в сумі 75,86 грн. та 22,39 грн. індексу інфляції; за період з 16.11.2012р. по 06.03.2013р. (відповідно до видаткової накладної № ГФ-0001313 від 25.10.2012р.) 3% річних в сумі 118,15 грн. та 51,94 грн. індексу інфляції; за період з 28.11.2012р. по 06.03.2013р. (відповідно до видаткової накладної № ГФ-0001370 від 06.11.2012р.) 3% річних в сумі 261,50 грн. та 128,90 грн. індексу інфляції.
Враховуючи вищезазначене, правомірне залишення без розгляду судом першої інстанції частини позовних вимог та перевіривши перерахунок розміру заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та втрат від інфляції, проведений місцевим господарським судом, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правомірно частково задоволив дану вимогу позивача та стягнув з відповідача 3% річних від прострочених платежів в сумі 455,51 грн. і 203,23 грн. інфляційних втрат.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 2277,59 грн. (відповідно до видаткової накладної № ГФ-0001252 від 12.10.2012р. за період з 03.11.2012р. по 06.03.2013р. - 379,32 грн.; відповідно до видаткової накладної № ГФ-0001313 від 25.10.2012р. за період з 16.11.2012р. по 06.03.2013р. - 590,75 грн.; відповідно до видаткової накладної № ГФ-0001370 від 06.11.2012р. за період з 28.11.2012р. по 06.03.2013р. - 1307,52грн.), оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, враховуючи наступне:
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно розділу 7 договору порушення договірних зобов'язань тягне за собою виплату винною стороною на користь сумлінної сторони неустойку у вигляді пені в розмірі: за порушення терміну оплати товару - 0,1% від розміру простроченої до оплати суми за кожен день прострочення платежу.
Під час слухання справи в суді першої інстанції позивач надав уточнений розрахунок пені, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою Національного банку України, який обґрунтовано був прийняв до уваги судом в оскаржуваному рішенні.
Щодо вимоги про стягнення з ТзОВ «Дунапак-Україна» на користь позивача 8100,00грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката, то дана вимога помилково частково задоволена судом першої інстанції, враховуючи наступне:
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 48 ГПК України витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
В частині 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.
Витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в даному спорі (8100,00 грн.) позивач підтверджує наступними документами: договором про надання правової допомоги № 2 від 04.03.2013р., укладеним з адвокатом Волович А.Ю. (а.с.18-19), актом здачі-прийняття послуг (виконання робіт) за договором про надання правової допомоги № 2 від 04.03.2013р. (а.с.20) та платіжними дорученнями №№ 326, 159 від 06.03.2013р. (а.с.21-22), які засвідчують оплату позивачем адвокату Волович А.Ю. адвокатських послуг згідно договору № 2 від 04.03.2013р. про надання правової допомоги 8100,00 грн.
Згідно акту здачі-прийняття послуг (виконання робіт) за договором про надання правової допомоги № 2 від 04.03.2013р. адвокат Волович А.Ю., зокрема, провів правовий аналіз правовідносин між сторонами, що виникли на підставі договору № 00015 від 03.01.2012р. (вартість 2050,00 грн.).
Суд апеляційної інстанції врахував, що договір, на підставі якого виникли спірні правовідносини між сторонами, укладений 03.01.2012р. і діє до 31.12.2012р. Підставою даного позову являється невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати частини товару, отриманого в жовтні-листопаді 2012р.
В акті здачі-прийняття послуг (виконання робіт) за договором про надання правової допомоги № 2 від 04.03.2013р. вказано, що адвокат Волович А.Ю. підготував позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості відповідно до умов договору № 00015 від 03.01.2012р.
Однак, позовна заява від 22 березня 2013 року (а.с.6-8) підписана від імені ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» представником позивача Мужановим К.В. на підставі довіреності від 04 березня 2013 року, який представляв інтереси позивача та брав участь в судових засіданнях місцевого господарського суду й суду апеляційної інстанції. Вказане свідчить про те, що підготовку позовної заяви по даній справі здійснював представник Мужанов К.В. Жодних доказів здійснення адвокатом Воловичем А.Ю. підготовки позовної заяви від 22 березня 2013 року матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що витрати позивача, пов'язані з оплатою послуг адвоката Волович А.Ю., не пов'язані з розглядом даної справи, відтак, суд першої інстанції безпідставно частково задоволив вимогу позивача та стягнув з відповідача 169,31 грн. вказаних витрат.
Колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними твердження ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» про те, що поставка відповідачу товару за видатковою накладною № ГФ-0001473 від 23.11.2012р. вартістю 26167,43 грн. підтверджується, зокрема, товарно-транспортною накладною № ГФ-0000094 від 23.11.2013р. з наступних підстав:
Товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладення договору перевезення, і є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Разом з тим, товарно-транспортна накладна не може бути доказом факту прийняття матеріальних цінностей вантажоодержувачем від вантажовідправника.
Доказів, які б підтверджували саме факт прийняття відповідачем від позивача товару згідно спірної видаткової накладної матеріали справи не містять.
Одночасно, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта (ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття») про те, що акт звірки взаєморозрахунків позивача та відповідача за 4 квартал 2012 року, підписаний відповідачем (копія якого додана до апеляційної скарги) підтверджує факт поставки товару згідно видаткової накладної №ГФ-0001473 від 23.11.2012р., оскільки:
В силу положень ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Однак, позивач жодним чином не обґрунтував неподання місцевому суду акта звірки взаємних розрахунків за період: 4 квартал 2012 року між ТзОВ «Дунапак-Україна» і ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» за договором № 00015 від 03.01.2012р.
Крім того, як вбачається з процесуальних документів суду першої інстанції у даній справі, представник позивача був присутнім у всіх судових засіданнях суду першої інстанції, проте не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 22, 36 ГПК України, не подав доказів, на які посилається в апеляційній скарзі, а саме акта звірки взаємних розрахунків між сторонами, який міг бути врахований судом при винесенні оскаржуваного рішення у даній справі.
Відповідно до ст.81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати в частині стягнення з ТзОВ «Дунапак-Україна» на користь ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» витрат на оплату послуг адвоката у сумі 169,31 грн., відмовивши повністю в задоволенні даної вимоги. В рештій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
У відповідності до п.10 ст.105 ГПК України апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат у справі та відносить їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.49 ГПК України.
Керуючись, ст. ст. 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
В задоволенні апеляційної скарги ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» відмовити.
Апеляційну скаргу ТзОВ «Дунапак-Україна» задоволити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013р. у справі №914/1225/13 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (81750, вул. Стрілецька, 11, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область; ідент. код 30028622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» (89600, вул.А.Волошина, 8, с.Павшино, Мукачівський район, Закарпатська область; ідент. код 32513926) витрат на оплату послуг адвоката у сумі 169,31 грн..
В цій частині прийняти нове рішення.
У стягненні витрат на оплату послуг адвоката відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (81750, вул. Стрілецька, 11, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область; ідент. код 30028622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» (89600, вул. А.Волошина, 8, с. Павшино, Мукачівський район, Закарпатська область; ідент. код 32513926) 1067,50 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.
В рештій частині рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013р. у справі № 914/1225/13 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» (89600, вул. А.Волошина, 8, с.Павшино, Мукачівський район, Закарпатська область; ідент. код 32513926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (81750, вул. Стрілецька, 11, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область; ідент. код 30028622) 524,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Данко Л.С.
Якімець Г.Г.